Так, як було до війни, вже не буде: голова Пологів про план повернення
Згадки про село Вербове, Запорізької області, не зникають зі стрічки українських новин. Туди постійно намагаються повернутись українські військові і відбити своє. Це крайнє село Пологівської громади. До повномасштабного вторгнення громада мала більше 30 тисяч мешканців, зараз точна кількість мешканців невідома. Частина сіл знищені, але спроби повернути території військові не полишають.
Ми поспілкувалися з головою Пологівської громади, Юрієм Коноваленко, про те, як це, чекати деокупації, і що адміністрація громади, перебуваючи у Запоріжжі робить, щоб готуватися до відновлення
Як зазначає очільник громади, відповідно до чинного законодавства, комплексний план відновлення території розробляється тільки після того, як територія деокупована. Потім Кабінет Міністрів приймає рішення про відновлення території і відповідно розробляється комплексний план дій.
“Він передбачає дуже велику частину компонентів. Перше – реальне вивчення стану території. Оцінка цього стану”.
Проте, не дивлячись на це, громада розробила швидкий план повернення. На це надихнули також спроби повернення частинки територій нашими захисниками.
“В другій половині 2023 року ми очікували, коли почався контрнаступ, що нашу громаду от-от мали почати звільняти. Село Вербове — це частина нашої громади. І ми вже бачили фото, де наші воїни були на межі села.
Ми розробили план першочергових заходів по відновленню території. Він має менше капітальних вкладень, таких як будівництво, реконструкція, відбудова. Він передбачає перших 12-13 кроків, які ми будемо здійснювати, щоб приїхати додому і почати відновлювати життя на території.”
Про перші кроки після деокупації
“Хтось мене питає, що ви будете перше робити? Знімати триколор ганчірку чи вішати свій прапор? Ми зайдемо, все в нас розписано, є люди, які за це все відповідають. Щодо триколору, то ми повинні позбавитися від нього, і наш державний прапор відновити”.
План розрахований на 2-3 місяці максимум, бо це екстрені дії, які допоможуть повернути владу та контроль.
“Перший крок – це ми сьогодні працюємо з тим кадровим потенціалом, з якими повернемось. Тому що ті, хто залишилися, чекають нас. Однак зрозуміло, що вони відразу, з різних причин, не зможуть приступити до робіт з відновлення, до відновлення влади державної та інших інституцій, будуть проходити певний період перевірки, верифікації. Тому ми повинні приїхати в Пологи з тією командою, яка відразу приступить до роботи”.
Список охочих ділиться на тих, хто готовий виїжджати вже зараз, та тих, хто чекає приємних новин з-за кордону і теж готові приєднатися до відновлення регіону.
“А далі ці кроки будуть іти один за одним. Це і забезпечення продуктами харчування, товарами першої необхідності. Це і визначення місця, де будуть базуватися гуманітарні штаби. Враховуючи досвід наших колег, громади, які вже були деокуповані на Харківщині, Херсонщині, щоб не повторити тих помилок”.
Окрім забезпечення першочергових гуманітарних потреб, громада планує ввести в дію послуги ЦНАПів, медичні послуги, роботу пенсійного фонду, пошти і т.д. Також до плану входять кроки по відновленню дороги, де це буде критично необхідно, розбору завалів, відновлення води та електрики. Деякі кроки можуть бути не очевидними, але важливими.
“Ми в себе в плані теж не забули, таке здавалось би для багатьох громад питання, це пошук несанкціонованих захоронень. Нам передають люди, де орки ховають свої тіла, не відвозячи їх в Росію. І сьогодні в нас є інформація, що там в одній частині кладовища просто вирита траншея і туди складають. Перед тим як виїхати, нас не пускали на кладовища, і ми ховали людей в дворах, в садках ховали. І цю роботу нам треба буде провести, тому що санітарна, епідемічна безпека – це дуже важливо. І щоб здійснити опізнання можна було”.
Про комплексне відновлення
Після реалізації екстреного плану Юрій Коноваленко розказує, що тоді можна буде переходити до планів відновлення.
“Тільки комплексний план відновлення дозволить правильно відновитися. Наприклад, до війни ми мали 16 шкіл, одна в нас була в стадії закриття. Ми реально розуміємо, що на таку кількість шкіл діти не повернуться, принаймні, з початку не повернуться. Тому нам разом з громадою треба визначитися, які школи ми будемо відбудовувати”.
На офіційних сторінка Пологівської громади проводться опитування щодо потреб, допомоги, подальших планів, в тому числі відновлення.
“Багато опитувань проводимо з намаганням зрозуміти, хто де перебуває, хто планує повертатись і яке бачення у людей. Ми ж не можемо завтра увійти і не мати зворотної інформації. Ми її вже сьогодні отримуємо від людей. Хтось до цього відноситься, що “ну що ви, нас не звільнили, а ви вже собі обговорюєте”. Але ми хочемо почути думку людей, що нам у першу чергу треба буде робити”.
Таким чином громада намагається тримати зв’язок із тими, хто планує повертатись і долучатися до відновлення території і життя сіл та міста. Проте, голова також розуміє, що люди не можуть чекати і треба продовжувати життя поза домом.
“Ми теж розуміємо, що одним чеканням ситуацію не вирішиш. Треба інтегруватися. І ми про це говоримо на всіх зустрічах зі своїми людьми. Так, намагаємося, де тільки можем, домовлятися, видавати гуманітарну допомогу. Але розуміємо, що ресурс донорів обмежений. Тому нашим людям говоримо, що є можливість – знаходьте роботу”.
Чим більше часу минає, тим складніше буде повертати людей. Але розуміння що треба зробити, щоб люди почали повертатись, є.
“Ми від людей розуміємо, що якщо будуть робочі місця і безпека, люди повернуться. І ми на це дуже сподіваємося. Ми сподіваємося, що і залізниця повернеться, а це було тисячу робочих місць. І олійноекстракційний завод, і “Мінерал”, який зараз у стрічці новин, туди постійно “прилітає”.
Як живе Пологівська громада зараз
Жителі масово почали виїжджати у березні 2024 року, коли зупинилася лінія фронту і відбувалися постійні обстріли.
“Сьогодні, в цілому, в громаді близько 9 тисяч людей залишилось з 30. В самому місті, ми вважаємо, трішки більше 4 тисяч з 20, які там жили”.
Міськрада ділиться, що продовжує тримати зв’язок із тимчасово окупованою територією. Вони знають, хто помер, хто виїхав, яка ситуація. Також особлива увага до тих, хто пішов на службу до росіян.
“Ми отримуємо інформацію про те, як надаються медичні послуги, освітні послуги. Як вони (росіяни – прим. авт.) йдуть до батьків, діти, яких навчаються в наших школах, і продовжують навчатися із загрозою”.
Через ці та інші загрози мешканці продовжують виїжджати.
“Люди продовжують потихеньку виїжджати. В тиждень дві, три, п’ять сімей буває, в залежності від ситуації, як дуже гучно, то наші люди виїжджають більше. Південні території нашої громади, ті, що ближче до Токмака, до Чернігівки, там людей більше залишились. Але зв’язок є, ми продовжуємо тримати зв’язок. Комусь продовжуємо виплати”.
Громада веде реєстр руйнувань, але не всі їх зараз можна веріфікувати.
“Багато руйнувань приватного сектора. Найбільше від цього постраждало село Вербове, в якому, за нашими даними, 34 будинки вціліли. Пологи, Костянтинівка, Решетилівка, Чумацьке — це ті села, які на лінії з’їткнення з боку Гуляйполя або з боку Роботино. Там дуже багато руйнувань. Село Новокарлівка, там взагалі зараз жителів немає.Тих, хто залишився, виселили звідти”.
Наразі відомо, що в громаді багато зруйнованих та пошкоджених шкіл, більшість із них пограбовані і лишилися тільки голі стіни.
“Фактично до війни ми були однією з трьох-чотирьох громад в області, яка жила на власні кошти. У нас навіть було вилучення з коштів бюджету, бо ми як громада отримали більше доходів, ніж в середньому по Україні. Тобто ми розраховували на власні сили. В нас працювали підприємства, промислові підприємства. Були великі підприємства, по нашим міркам, в яких працювало до тисячі людей. Ми були великим логістичним центром. Залізничний вузол. З Поліг можна їхати на Маріуполь, на Бердянськ, на Дніпропетровськ, на Запоріжжя”.
Очільник впевнений, якщо у держави будуть пріоритети на відновлення доріг та залізничних сполучень на цих територіях, то тоді вони хоч і не відразу, але зможуть повернути своїх людей.
Про допомогу пологівцям
Апарат Пологівської міськради працює наразі в Запоріжжі та налічує 44 людини. Відновлено послуги для пологівців і вони можуть звертатися з будь-якими питаннями.
“Ми подали на програму «Добре», на конкурс економічних ініціатив, виграли грант. Я дуже радий.Через, буквально, пару тижнів ми відкриємо швейну майстерню.
Ми отримали чудове промислове обладнання, швейне обладнання, і поширимо (цю інформацію – прим. авт) серед наших жителів. Хто вміє шити, вони можуть прийти, сісти, підшити, підрубити, пришити щось і не платити кошти”.
Міськрада також намагається підтримувати своїх дітей.
“Наша громада взяла участь у Всеукраїнському чемпіонаті зі спорту, з футболу, за президентською програмою «Пліч-о-пліч». Ми виділили кошти, придбали м’ячів, спортивну форму. І таким чином їх підтримуємо, вони продовжують займатися”.
За допомогою іноземних донорів громада має можливість підтримувати своїх мешканців – організувати дитячий садочок у змішаному режимі, підтримувати дитячо-юнацьку спортивну школу та навіть відкрити майстерню.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “СОДА” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.