Розмінування і безпека: головні виклики громад Запорізької області після деокупації
Мінування інфраструктури, будинків, авто і навіть тіл людей. Щоденні обстріли міст, руйнування й знищення. Проблеми з якими вже зіштовхнулися звільнені, після російської окупації території.
У наступні роки після деокупації Запорізької області почнеться процес відновлення, який, перш за все, залежить від налагодження безпекової ситуації. Вже зараз очільники й очільниці військових адміністрацій працюють над тим, щоб повернутися додому. Для цього розробляють плани, вивчають можливі варіанти й кращі практики, співпрацюють з міжнародними партнерами.
Журналістки SODA поспілкувалися з представниками восьми запорізьких громад і запитали їх про те, як вони будуть вирішувати безпекові питання
– Перші кроки (в контексті безпеки) це зона відповідальності Збройних сил, правоохоронних органів, поліції. Їхнє завдання пройти всі максимально складні та перші кроки: від фільтрації до забезпечення громадського правопорядку на вулицях міста. А що стосується мешканців, то їм слід повертатися, коли забезпечать мінімальні гарантії безпеки у цих містах, – розповідає Олександр Свистун, що є виконавчим директор “Асоціації нескорених громад” з Мелітополя.
Додає – для того, щоб повернутися і знати, як діяти у тій, чи іншій ситуації надважливо розробити першочергові кроки і плани дій вже зараз.
– Команда Мелітопольської міської ради давно розробила відповідний план, покроковий алгоритм, що робити після того, як місто буде деокуповано. Наприклад, що необхідно зробити у перші 30 днів, кого залучити, щоб відновити нормальну життєдіяльність міста.
Як ніхто безпековим питання опікується й Дмитро Орлов, начальник Енергодарської міської військової адміністрації. Адже розуміє наскільки багато ризиків має місто нестримної енергії.
– Ми розуміємо, що ми знаходимось в безпосередній близькості до найбільшої атомної станції Європи. Радіаційну безпеку або небезпеку з цього плану ми не можемо виключати. Є вже певні напрацювання стосовно укладення меморандумів з перевізниками. На той випадок, якщо необхідно буде, у разі найгіршого сценарію, розселяти людей на більш безпечній з погляду ядерної та радіаційної обставини на підконтрольній території України.
А от Юрій Коноваленко, голова Пологівської громади підкреслює, що для їх громади важливо відновити санітарну та епідемічну безпеку.
– У себе в плані ми не забули про пошук несанкціонованих поховань. Люди передають, де орки ховають свої тіла, не відвозячи їх в Росію. І сьогодні в нас є інформація, що в одній частині кладовища просто вирита траншея і туди складають тіла.
З сумом говорить й про необхідність ексгумації та вшанування тіл наших загиблих, яких росіяни не дали поховати належним чином.
– Перед тим як виїхати, нас вже не пускали на кладовища, тому довелося ховати людей в дворах і садках. І цю роботу нам треба буде провести. А також впізнання і ексгумацію.
У Оріхів росіяни намагалися зайти двічі і обидва рази атаки відбивали українські військові. Відтак, ворог застосовує улюблену тактику – артилерійський терор. Тому Начальник Оріхівської міської військової адміністрації Микола Вініченко наголошує на необхідності укриттів.
– Щодо безпеки громади, з таким сусідом, якого ми на даний час маємо, здебільшого треба хороші бомбосховища для всіх закладів освіти, культури, охорони здоров’я. Тому що бачиш, коли прилітає той самий КАБ, то я не знаю, у Оріхові немає жодного бомбосховища, яке б витримало навіть його.
Питання укриттів актуально й для тих міст, де існують природні перешкоди для будівництва підземних сховищ. Про таку “родзинку” міста розповідає Вікторія Галіціна, Начальниця Бердянської міської військової адміністрації.
– У нас відсутні укриття. “Родзинка” міста в нас дуже близько ґрунтові води. Ми не можемо зробити саме підземне укриття, як це робить, наприклад, Запоріжжя. Тому це будуть стаціонарні поряд. Наскільки це безпечно на сьогодні, ми не розуміємо. Будемо дивитися на це вже після деокупації. Однак у нас вже розроблена мапа безпечних укриттів по нашому місту. Всі ці дані в повному обсязі були надані певним структурам зацікавленим. Це така досить закрита інформація.
Гуляйполе своєрідний форпост, що стримує окупаційну армію. Росіяни прозвали його “злым городом” – через значні втрати і неможливість взяти місто. Сергій Ярмак, Начальник Гуляйпільської міської військової адміністрації зазначив, що одночасно з розробкою плану, громада вже зараз намагається підвищити рівень безпеки.
– Стосовно захисту населення. Те, що ми змогли зробити. Є наші партнери, наші колеги. Це Червоний Хрест. Запорізький, до речі. Віталій Циберів, який нам надав два міцних бункери наземних з бетону. Ми їх поставили біля лікарні, другий біля центрального нашого ринку, де не дай Бог обстріл, люди зможуть забігти і там, як мінімум хоча б від осколків, зберегти своє життя.
Попри те, що представники громад поділилися з нами своїми міркуваннями щодо відновлення безпеки. Все ж не слід забувати, що ворог не втрачає пильність і слідкує за нами. А тому розповідати кожен крок очільники не стали. Цю думку підтримує і Сергій Каліман, голова Василівської громади.
– Ви знаєте, сьогодні воєнний стан, то необов’язково треба всі свої плани показувати. Так сказати, давати їм огласку і публічність. Тому що, ви ж розумієте, на нашій території заходиться ворог. Всі наші плани, які ми будемо говорити покроково, наприклад, скільки у нас скважин для постачання води, то це будуть об’єкти номер один для того, що коли вони відступатимуть його зруйнують. Тому не всю інформацію треба видавати, але воно в нас все прописано.
У наступному матеріалі поговоримо про плани відновлення інфраструктури.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “СОДА” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.