Повернення людей та бізнесу: стратегії та плани запорізьких очільників громад
Із Запорізької області виїхало приблизно півмільйона жителів. Для порівняння, це чисельність населення німецького Нюрнбергу, французького Ліону та нідерландської Гааги. До повномасштабного вторгнення тут проживало 1 мільйон 200 тисяч осіб. З початком великої війни з області пішло приблизно 180 компаній і наразі влада переконує їх повернутися.
Українці, які живуть на тимчасово окупованих територіях продовжують виїжджати по різним причинам. Тиск зі сторони окупантів, обстріли, обмежені можливості для життя. Коли ми повернемо свої території, міста та села не зможуть відновитись без людей.
Тож, як повертати мешканців та бізнес, поговорили із представниками восьми запорізьких тимчасово окупованих громад
Повернення людей
Сергій Ярмак, начальник Гуляйпільської міської військової адміністрації, розповідає, що найголовніша мрія – це повернення людей.
– Найголовніша моя, в першу чергу, мрія, щоб хоча б 95% цих людей повернулися. Це, звісно, мрія дуже здорова, але хотілося б так, щоб вони максимально повернулися. Коли люди повертатимуться, буде більше можливості як найкраще відновлювати те, що пошкоджено.
І додає, що через більше ніж 2 роки великої війни складно говорити про повернення людей, але до цього варто готуватись.
– Ви знаєте, наразі це дуже зараз тяжко про це взагалі вести діалог (про повернення), тому що ми зона активних бойових дій, і ніхто з людей не може сказати, хто повернеться, а хто не повернеться. Хто виїхав за кордон, хто не виїхав за кордон. Тобто максимально хочеться, щоб всі повернулися додому і максимально займалися відбудовою нашої території.
Сергій Каліман, голова Василівської громади, підкреслює, що все відновлення має будуватися навколо потреб людей, особливо молоді.
– Люди – це основа всього. І в мене була концепція роботи така, щоб молодь залишилася на нашій території, в нашій громаді. Я зрозумів, якщо ми попрацюємо над тим, що хочуть діти, то я впевнений, що кожна дитина захоче повернутися. Тому що вони скажуть, гарно в Харкаві, гарно в Києві, але у Василівки є те, про що я мріяла, про що я мріяв. І вони будуть повертатися, тому що є місце, де можливо реалізувати свої бажання.
Олександр Свистун, виконавчий директор “Асоціації нескорених громад”, впевнений, що всі громади мають будувати стратегії і розробляти покрокові плани для можливості повернення людей.
– Що стосується звичайних мешканців, то їм слід повертатися вже тоді, коли будуть забезпечені хоча б мінімальні гарантії безпеки в цих містах. А для цього потрібно розробляти першочергові кроки, плани дій, щоб цей процес був швидким, ефективним і люди змогли повернутися в свої домівки якомога скоріше. Є пункти для повернення людей, але є ще інші пункти як місця роботи, як соціальна інфраструктура, що базово має забезпечити громада для того, щоб людина могла повернутися якомога швидше. Елементарно, першочергово, людині потрібно забезпечити свої фізіологічні потреби – їжа, медикаменти. Тобто мають працювати крамниці, мають працювати аптеки, мають працювати лікарні, мають працювати всі інші соціальні заклади, які необхідні для того, щоб люди почували себе в безпеці і забезпечували свої базові потреби.
В той же час, представники громад, як і Олександр Чуб, начальник Токмацької міської військової адміністрації, розуміють, що якась кількість мешканців не повернуться додому.
– Хто виїхав з Токмацької громади, у них все рівно залишилось там житло, залишилось якесь господарство, то люди будуть повертатися. Ми розуміємо, що яка частка населення, звичайно, залишиться за кордоном. Молодь, яка пристосувалася вже, в яких діти вже знають англійську, польську, французьку, німецьку мови. На сьогоднішній день діти дуже швидко цим володіють. Тому ми розуміємо, що якийсь відсоток там залишиться.
Такої ж думки і Юрій Коноваленко, голова Пологівської громади, він закликає своїх людей інтегруватися.
– Два роки реальної ситуації, ми розуміємо, що одним чеканням ситуацію не вирішиш. Треба інтегруватися. І ми говоримо на всіх зустрічах зі своїми людьми, так, намагаємося, де тільки можем, домовлятися, видавати гуманітарну допомогу. Але розуміємо, що ресурс донорів обмежений. В тих громадах, де ми живемо, нашим людям говоримо, що є можливість – знаходьте роботу. Як тільки в Пологах почнуть відбудовувати, будь-який завод, можливість повернутися буде завжди, відразу, і люди з великим задоволенням додому повернуться, тому що там їхня батьківщина і там їхнє житло.
Громади мають підготувати території для повернення людей, Дмитро Орлов, начальник Енергодарської міської військової адміністрації, вважає що це одне із найголовніших завдань очільників.
– Люди поїдуть туди, де буде мінімальні умови, життєдіяльності, де будуть працювати комунальний сектор, та ж сама система освіти, і буде робота. Стосовно цього, у нас основне завдання – це в найкоротші строки зробити, щоб люди не відчували відсутність телефонного або інтернет-зв’язку. Звичайно, що це водозабезпечення, питне водозабезпечення, це забезпечення електрикою. Всі ці речі, за допомогою наших міжнародних партнерів, також містоутворюючих підприємств, ми сподіваємося, що в найкоротші терміни запустимо.
Повернення бізнесу
Запорізька область – аграрний регіон. До великої війни у 2021 році ми мали рекордний врожай за останні 113 років. Але зараз ми маємо близько 600 тисяч гектарів землі, які засмічені вибухонебезпечними предметами. Підприємці вимушені були закривати свої бізнеси і у найкращому випадку змогли релокуватись. Чи мають очільники громад плани щодо повернення бізнесу після деокупації.
– Так само має бути розроблена стратегія відновлення роботи бізнесу, створення відповідних умов, щоб бізнес повертався, той, який був свого часу релокований. Тут я вважаю, що це дуже важливе завдання всіх, абсолютно всіх, хто має причетність до розвитку управління територію. І я думаю, що саме органи влади мають вже сьогодні думати про це.
Про це зазначає Олександр Свистун, виконавчий директор “Асоціації нескорених громад”. також він розповідає, які можливості влада Запорізької області зараз створює для релокованого бізнесу.
— Я знаю, що сьогодні в місті Запоріжжя обласною військовою адміністрацією ініційовано створення центру підтримки релокованого бізнесу. Передбачається, що вже найближчим часом запрацює дана установа. І ключовим завданням її буде – допомога бізнесу, надання грантів, адвокація їхніх інтересів на регіональному, національному рівні. Це і налагодження співпраці з міжнародними донорськими організаціями. Це комплекс дій, який має спрацювати і зробити так, щоб бізнес повірив і повернувся до себе додому, почав працювати.
Повернення бізнесу дасть можливість повернутися людям і знайти собі роботу. Микола Вініченко, начальник Оріхівської міської військової адміністрації, говорить, що вони будуть шукати підтримки у партнерів.
– Стараємося по плану відновлення, щоб назад приїхав бізнес. Це аграрії, щоб назад повернулися, щоб людям була якась робота, за що було жити. Будемо звертатися до міжнародних фондів, до гуманітарного розмінування, вже перемовини попередньо вели, але зараз говорити зарано. Але в першу чергу, треба розмінувати територію, щоб могли аграрії зайти і щось почати робити по громаді.
До повернення бізнесу має підключатись і влада всіх рівнів, впевнена Вікторія Галіціна, начальниця Бердянської міської військової адміністрації.
– Це повинен бути спільний проект держави, органів місцевого самоврядування, грантодавців. А ми зі свого боку можемо впевнено сказати, що це будуть пільгові умови для бізнесу на якийсь певний термін часу для їхнього відновлення та поновлення матеріально-технічної бази.
Сергій Каліман, голова Василівської громади, має індивідуальний підхід до підприємців і вже зараз намагається домовлятися з ними про механізми повернення.
– Якщо в рамках закона можна буде звільнити людей від деяких податків, ми будемо це робити. Але це вже буде робота з депутатами Верховної Ради, це вже буде робота з губернатором, з тими людьми, які спілкуються, так сказати, в більш високих кругах. І тому, якщо можна буде піти бізнесу на зустріч по тим чи по іншим причинам, ми обов’язково будемо. Тому що на сьогоднішній день не важливо отримати податок, а важливо, щоб запрацював бізнес. Бізнес працюючи, потім буде платити податки.
Це останній матеріал із серії проєкту “Готуватися не можна чекати”. Попередні матеріали можна знайти у розділі спецпроєкти сайті.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “СОДА” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.