Запорізький чайний клуб: коли чай – більше, ніж напій
У світі, де всі постійно кудись біжать, тут час ніби сповільнюється. За дверима чайного клубу вимикається ритм мегаполісу: ніхто не рахує хвилини, не гортає стрічку новин у телефоні. Замість цього – тихе шурхотіння піал, ароматний пар і щирі розмови.
Тут не наливають «чай з пакетика». Клуб знайомить запоріжців з іншим виміром і головне, що чай стає не просто напоєм, а приводом для знайомств, розмов і навіть маленьких культурних революцій.
– Я не назвав би це випадковістю. Чай мене приваблював завжди, але справжній китайський чай я відкрив завдяки знайомому. І тоді відчув різницю, – розповідає засновник «Запорізького чайного клубу», Станіслав.
Спершу все виглядало досить скромно: кілька друзів, чайник, довгі вечори й розмови про життя. «Підпільний клуб», який існував лише для вузького кола людей. Та коли почалися пандемія, війна, ізоляція й нескінченні онлайн-зустрічі, стало очевидно: люди неймовірно скучили за живим спілкуванням.
– Ми зрозуміли, що потрібно виходити з андерграунду. Люди хотіли нормальних зустрічей, без алкоголю, просто щоб поговорити й відпочити.
Відтоді чайний клуб почав шукати нові формати. Організатори влаштовували кіновечори у фотостудії, де дивилися маловідоме, але вартісне кіно й обговорювали його за чашкою гарячого чаю. Експериментували з музикою: діджей грав більш спокійну музику, а чай підбирався під настрій сету, аби люди могли розслабитися й вирватися з буденності. Учасники клубу навіть брали участь у гараж-фестах від «Гараж паті» та організовували зустрічі для переселенців, перетворюючи чаювання на терапію та соціальну підтримку.
– Хотіли дати людям можливість відключити мозок. Просто сісти, слухати музику, пити чай і трохи відпочивати.
Запорізький чайний клуб доводить, що чай може бути навіть «зброєю культурних змін». І небезпідставно. Тут створюють власні «чайні млинці» – спресовані диски чаю, які продавалися на благодійних аукціонах. Усі виручені кошти йшли на підтримку військових і допомогу переселенцям.
– Я знаю багато людей, які завдяки чаю відмовилися від пива. Це справді змінює людину. Бо чай – це про усвідомленість і гармонію.
Попри те, що у клубу бувають «закриті вечори», більшість заходів – відкриті. Варто лише зазирнути на сторінку клубу в Instagram і слідкувати за майбутніми івентами. Організатори завжди додають щось нове і незвичне. Атмосфера кожного разу різна, але незмінним залишається головне – відчуття затишку й щирої присутності поруч із людьми, які прийшли розділити час і чай.
– Ми вирішили, що треба це популяризувати. Треба давати людям не тільки познайомитися. Найголовніше – прийти й спробувати, бо чай самодостатній, він не про поспіх. Це інший рівень культури.
У час війни, коли стрес стає частиною щоденної реальності, чайний клуб перетворюється на справжній простір відновлення. Тут люди не лише знайомляться чи відпочивають – вони вчаться бути присутніми у моменті, ловити тишу серед хаосу.
Запорізький чайний клуб – це не екзотика для обраних. Це про людей і для людей. Про те, що навіть у місті з гуркотом заводів та новинами з фронту можна знайти хвилину тиші й спокою. Іноді, щоб відчути, що життя триває, достатньо лише заварити чай, вдихнути його аромат і налити собі маленьку піалу.
Авторка матеріалу – Вікторія ШВЕЦЬ