Замітки на полях: про що дискутували й що читали на «Читай Форумі 2025»
Місце, де книги є головним атрибутом події; де можна легко знайти однодумця, назвавши свій улюблений твір; де місто бачить нові видання та може обговорити їх з автором. Запоріжжя вже вдруге проводить щорічний «Читай Форум». Це – найбільша книжкова дводенна подія осені
Цьогоріч відкриття відбулося 6 та 7 вересня в декількох локаціях: ЦКП Орбіта, Незламному хабі Орбіта, у бібліотеці на бульварі Марії Приймаченко та Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці.
На відвідувачів очікували провідні видавництва з усієї України, автографсесії, подкасти, презентації, майстер-класи, дискусії.
Родзинкою Форуму в перший день був візит Малого театру з мистецькою виставою «Холодна м’ята» за новелами Григора Тютюнника. Це проста душевна розмова про важливі для кожного речі, такі як стосунки між людьми, пошуки самих себе, кохання, дружбу, смуток та радощі. А в другий день відбувся концерт галицько-донбаського гурту NAZVA у повному складі з ударними, саксофоном та флейтою.
Ми також побували на «Читай Форумі» та принесли вам свої замітки про події цих двох днів. Також в кінці матеріалу шукайте фото першого дня. Можливо саме ви потрапили в наш обʼєктив.
Дискусія «Місто як персонаж»
Обговорення, де Олег Краюхін, Олексій Вишник та Уляна Кривохатько познайомили слухачів зі своїми творами. Літературні доробки об’єднує те, що там представлено місто через персонажів та їхнє сприйняття місця проживання.
Книга «Вітер у голові» Олега Краюхіна знайомить зі Львовом через однотижневі пригоди головного героя. Твір «Приазовська Савана» Олексія Вишника демонструє етап дорослішання та місцевість гарячої південної частини України, де і знаходиться Запоріжжя. А книга Уляни Кривохатько «Атраменти» зображує Київ у спогадах, як місто революції, що лишається собою.
– Щоб писати про місто, треба там насичено прожити. Якщо ви просто турист, то навряд чи вдасться сповна зрозуміти навколишнє середовище. Бо ми напишемо одне, а місцеві жителі скажуть, що це неправильно. У результаті місто-персонаж не розкриє себе. Першочергово мають бути якісь емоційні події пов’язані з містом. Чи то особистісний ріст, чи то проблеми на шляху або нові знайомства. Ми, як автори, прагнемо глибших почуттів до міста, – розповідає Олексій Вишник.
Автори сповна відчули своїх головних героїв та змогли через свій досвід описати міста. Олег Краюхін працював велокур’єром, тож особисто дізнався, що таке рух Львову. А Уляна Кривохатько спілкувалася з продавцями магазину, бо її головна героїня там працює. Олексій Вишник провів 20 років свого життя у Запоріжжі, тож як місцевий житель знає про нього багато.
Публічний запис відеоподкасту «Як ми говоримо про інклюзію в дитячих книжках»
Інклюзія сьогодні є одним із найуживаніших термінів у сфері освіти та виховання. Він включає в себе визнання і цінування різних можливостей, культур, мов, зовнішностей, соціальних статусів. Тож батьки дедалі частіше знайомлять своїх дітей із цим поняттям ще змалечку. Про це поговорили письменниця Катерина Міхаліцина, дитяча письменниця Тетяна Стус, та практичний психолог Сергій Дружинін.
– У нас на сайті «Барабука» є список таких книжок для натхнення авторів. У творах мають з’являються персонажі, через яких письменники спілкуються з дитячою авдиторією. Показати, що є тваринка, яка погано чує або погано бачить. Нічого «особливого» не треба, достатньо лише показати, що це нормально. Проте також важливо не забувати про інклюзивний словник, щоб і надалі форматувати правильне спілкування, а не тільки обізнаність, – зазначає дитяча письменниця та засновниця платформи «Барабука» Тетяна Стус
Катерина Міхаліцина наголосила, що незалежно від того, чи ми пишемо художній твір, допис у соцмережах або ведемо розмову, важливо усвідомлювати власну відповідальність за сказане. Адже слово формує уявлення, впливає на почуття й навіть змінює ставлення людей. Говорячи з дітьми на складні теми, варто почати з внутрішнього запитання: «А якби я був(-ла) дитиною, як би я хотів(-ла), щоб мені це пояснили?». Лише спробувавши побачити світ очима дитини, ми можемо знайти прості, зрозумілі та водночас чутливі слова, які допоможуть розповісти, справді почути та підтримати маленького співрозмовника.
В інклюзивних книгах варто візуалізувати різноманітність через ілюстрації. Наприклад, персонажі різного кольору шкіри, різних здібностей, із різними зовнішніми ознаками та стилями життя. Такі образи допомагають дітям засвоювати концепцію різноманітності навіть, якщо вони ще не вміють повністю розуміти слова.
– Після прочитання вчителі чи батьки можуть ставити відкриті питання: «Що ти відчув би на місці цього героя?», «Як би ти допоміг другу, який відрізняється від тебе?», «Що робить цю людину особливою?». Такі запитання сприяють розвитку критичного мислення та емпатії, а також допомагають дітям формувати власне розуміння справедливості та рівності, – розповідає практичний психолог Сергій Дружинін.
Запис відеоподкасту «Про терапевтичну роль читання та читацьких спільнот»
Окрім розширення світогляду, читання також має властивість ставати особистою терапією. Розгортаючи книгу, ми вступаємо у так званий «безпечний простір», де можна пережити складні емоції, зупинитися на травматичних темах чи болючих досвідах. Проте це можна зробити на відстані, не руйнуючи власної цілісності. Водночас терапевтичний ефект посилюється у спільноті. Як зазначає головна редакторка медіа Сенсор, літературознавиця Анастасія Євдокимова:
– Книжковий клуб – це розширення, нескінченна кількість можливостей. Це простір, де ми можемо поділитися досвідом, відкрити щось нове й почуватися в безпеці. Та саме читання у спільноті дозволяє прожити певні емоції, розділити їх із людьми, які можуть підтримати.
А Володимир Станчишин розкрив більше думку Анастасії та зазначив про внутрішні особливості такої спільноти, її впливу. Адже спільне обговорення перетворюється на великий колективний мозок. Це допомагає побачити в тексті нові сенси, що залишилися б непоміченими під час індивідуального читання. У таких розмовах читач має змогу почути різні інтерпретації, співвіднести їх з власним досвідом і відкрити для себе несподівані перспективи.
Зустріч з письменником Володимиром Станчишиним
Презентація книг письменника і психотерапевта Володимира Станчишина у Палаці культури «Орбіта» одразу перетворилася на таку собі психологічну консультацію, де автор відповідав на питання своїх слухачів. Охочих поспілкуватися виявилося чимало.
Одну жінку цікавило, як перестати бути для всіх «хорошою дівчинкою». Пан Володимир порадив їй розставити особисті межі і навчитися казати «ні».
Також лунало запитання щодо поведінки у конфліктних ситуаціях. Порада – не боятися лишитися самою та виставляти свої кордони.
– Не бійся розлучення, не бійся розставання, не бійся залишитися сама. Коли людина не боїться, вона дозволяє собі відноситися до того процесу, який має бути у цих стосунках, і тоді говорить про те, що їй складно.
Поспілкувалися і про те, чому запоріжці перестали боятися вибухів. Справа в тому, що живучи у таких умовах досить тривалий час мозок людини виснажується і врешті решт вона змушена обирати: виживати і щоночі недосипати чи попри все жити своє повноцінне життя.
Бесіда була дуже теплою, а Володимир обережно спілкувався з кожним, м’яко намагаючись йому допомогти. Завершилася зустріч роздачею автографів.
Публічний запис відеоподкасту з Іреною Карпою «Тренд на книгу. Як втримати хвилю українського книжкового буму»
Бесіда письменниці Ірени Карпи з журналісткою Анею Бобіно почалася з приємної статистики – за перше півріччя 2025 року видали 13 мільйонів книг українською мовою, що є величезною цифрою, порівняно зі статистикою попередніх років. Крім того, у рамках державної програми «ЄКнига» придбали більше 300 тисяч книжок, що стимулювало гігантський інтерес до української літератури, а кількість запитів у Google на тему «сучасна українська література», порівняно із попереднім кварталом, зросла на 58%, а порівняно з 2021 роком – на 251%. Це підтверджує, що бум дійсно існує.
На думку пані Ірени, порівняно з теперішньою книговидавничою справою у Франції, де вона проживає, в нас зараз усе набагато активніше, яскравіше та енергійніше.
– Для мене цей тренд важливий. Він якось виник сам собою, як відповідь на смерть, на руйнацію. Люди зрозуміли, що культура – це щось важливе, те що нас тримає. І люди пішли пити своє лате на кокосовому і читати паперові книжки.
Зараз деякі українці уникають дивитися кіно і читати книги про нашу війну, адже це їх дуже тригерить. Вони, навпаки, намагаються переключитися на позитивний чи нейтральний контент. Ірена також помічає цей тренд, тому її нова книга «Він повертається в неділю» – про любов та надію. При цьому люди купують та читають книжки про Другу світову війну та життя після війни.
Аудіокниги також дуже популярні. Письменниця ставиться до них позитивно, якщо вони зроблені якісно. Одну зі своїх книжок «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете» жінка начитала сама. А її аудіосеріал «Вісім» начитували професійні актори.
– Його дуже класно зробили. Там акторська начитка. Така зі спецефектами й звуками. Ніби дивитеся серіал, але із закритими очима і все уявляєте.
Свою нову книгу вона б також хотіла записати.
Було і багато історій з життя письменниці, гумору та позитиву. Тепло і душевно. Ніби спілкувалися дві подруги.
Майстер-клас з креативного письма від ірени Карпи
Після перерви спілкування з Іреною Карпою продовжилося – вже у форматі майстер-класу з креативного письма. Почала письменниця з того, що дала учасникам гральні кубики, які треба було кинути та сфотографувати. Це частина завдання, а яке саме, учасники вже дізналися наприкінці.
Ірена замотивувала присутніх, що писати може кожен у будь-якому віці, і перейшла відразу до порад.
Якщо страшно писати з початку, можна почати писати з кінця. Взагалі, письменниця завжди радить усім починати писати з кінця, щоб зрозуміти, що буде з героями у фіналі. Також можна почати писати текст з середини.
Якщо людина більш структурована, то вона може написати синопсис (короткий огляд книги, що знайомить читача з її вмістом), щоб потім було легше вигадувати історію. А якщо людина більш хаотична, то їй краще його не писати, а відштовхуватися від власних емоцій.
Ірена Карпа радить писати про те, у чому людина розбирається. Навіть необов’язково писати про своє життя. Можна, наприклад, і про колишню роботу. А взагалі найкраще писати про те, що турбує.
Наступна порада – дозволити собі писати погано. Якщо у голові ви нафантазували ідеальну книгу, а у процесі написанні зрозуміли, що вона не відповідає очікуванням, дозвольте собі її дописати.
– Потім ви поредагуєте. Просто для того, щоб поредагувати, потрібно хоча б щось написати.
Також важливо не вивалювати усе на початку.
– Починайте з діалогу, якоїсь інтриги, щоб ваш читач вже був у курсі подій. Але точно не зі сцени вбивства, де хтось когось кромсає ножем.
Початок книги має зацікавлювати читача. Краще робити це за допомогою стилістики (цікавої мови, таємниці тощо).
Важливо й робити письмові замальовки всього, що ви бачите навколо себе.
Далі була невелика творча вправа – усі присутні в залі за п’ять хвилин мали пригадати та написати, що вони робили сьогодні о 9:10. Так письменниця вчила їх вибудовувати «кістяк» твору – його «шкіру», деталі, те, що вирізняє його з поміж інших.
Гарна порада й мати свої дивні звички, свої ритуали та рутину. Наприклад, письменниця любить писати стоячи, а Марк Твен та Трумен Капоте писали лежачи.
Якщо у вас письменницький блок (рукопис просто не пишеться), то почекайте, але все одно робіть нотатки. Переключайтеся на іншу справу, але не сидіть у соцмережах та не дивіться телебачення.
Потім Ірена Карпа дала глядачам кілька ідей для їхніх творів, а ті за 10 хвилин написали розповідь на одну із цих тем, при цьому додавши туди слова, що випали на кубиках, які кидали на початку.
Наприкінці деякі учасники майстер-класу зачитали свої твори. Закінчився захід підписанням книжок та фотографсесією з письменницею.
«Читай Форум» у Запоріжжі – це унікальна можливість для міста відкрити для себе багатий і різноманітний світ сучасної української книги, познайомитися з творчістю місцевих авторів та зібрати в одному просторі письменників з усіх куточків країни разом із читачами, аби поділитися ідеями, досвідом і натхненням.
Авторки матеріалу – Анна МАЙСТРО, Софія КРАСНОКУТСЬКА
