В світі, де панує інтернет, книжки відходять на другий план. Чи ні. Книжкова блогерка Ольга Фанагей-Баранова точно так не вважає. Вона читає сама, читає дітям і читає своїм підписникам на YouTube, а в Інстаграмі розповідає про прочитане. А ми поговорили з нею і знайомимо вас з цією навіженою читачкою в нашому матеріалі
Коли ще в карантин держава виділила українцям «ковідну тисячу», то багатьох здивувало, що ми витратили її саме на книжки. Однак це не так і дивно, бо українці, насправді, читаюча нація.
Ми читаємо в потягах, в метро, в маршрутках, перед сном і за сніданком. Ми читаємо романи, научпоп, фентезі і фантастику, класику і модернізм. Ми читаємо і привчаємо читати наших дітей. І популяризуємо це, бо корисно, цікаво, потрібно.
Ольга Фанагей-Баранова одного дня зрозуміла, що в своєму прагненні популяризації книжок вже давно треба виходити за рамки рідних і близьких. І почала вести свій блог – У bookовому лісі.
Затишний, теплий, зачаровуючий і закохуючий у читання. І не просто читання, а читання вголос – дітям, собі, своїм підписникам.
Навіжена мама і читачка
– Я, по-перше, мати чотирьох синів. По-друге, я журналістка. Наразі сценаристка на телеканалі. Робила літературний альманах на телеканалі Алекс. А також організаторка дитячого фестивалю читання і творчості «Книголісся» в межах «Книжкової толоки», – відразу починає розповідь про себе Ольга.
Ольга Фанагей-Баранова
Ми сидимо в одній з кавʼярень Запоріжжя. За вікном проспект, гасають маршрутки, але всередині тепло і пахне випічкою.
Ольга розповідає, що читає вона з дитинства. Років з чотирьох.
– Мама каже, в 4 роки я навчилась сама якось читати і для мене відкрився цей світ. Я створена, щоб читати.Ціную цю можливість, всі ці можливості, які дає читання для мого життя.
По-перше, це можливість прожити багато життів, каже Ольга. І отримати, хоч і теоретично, досвід речей, яких в її реальному житті немає і бути не може. Досвід, який дає розуміти інших людей, емпатувати, передбачувати їх.
– Тому що я ніби маю весь досвід тих життів, що я прочитала в книжках.
По-друге, це дуже гарний спосіб ескапізму, втечі від реальності, тому що забуваєш про те, що відбувається в житті, бо проживаєш зовсім інше життя героя книги.
І по-третє, це і спосіб самоосвіти, якщо говорити про нон-фікшн.
– За освітою я інженер-конструктор, а при цьому, з третього курсу «машинки», працюю в медіа. Я ніколи, ніде цьому не вчилася, тільки самоосвітою розвивалась.
Ольга Фанагей-Баранова
Оля, мати чотирьох синів, які знаходяться на сімейній формі освіти. Їхньою освітою займається вона. Також діти ходять у різні кружки, секції, студії.
– Ми з ними разом досліджуємо цей світ. Книжки – це наш шлях. Хоча зараз є багато інших варіантів, таких як круті відео. Однак, коли тобі все показують, то це «легше». А легше тут – не значить «краще». Процес читання – це трансформація абсолютно абстрактних символів в образи. Це напруження для мозку. І досліджуючи тему самоосвіти, я переконалася , що коли ми напружуємо мозок на читання, то краще розуміємо прочитане, воно нам чіпляється в голові.
Ольга розповідає настільки натхненно, що в мені поступово прокидається бажання купити книжку, яка давно в моєму списку. Ця зустріч – точно знак.
Читання вголос і перехід на українську
Ольга читає дітям кожного дня. Вона каже, що може не робити якусь іншу роботу «по дому», але почитати дітям – це обовʼязково. У жінки двоє синів вже дорослі, а двоє – малі. Їм вона і читає.
– Вони дуже люблять, коли читаю. Їм 8 і 11 років, тобто технічно вони вміють читати. Але я бачу їхню проблему в тому, що їм цікаві тексти, які значно складніші, ніж ті, які вони можуть подолати технічно. А може просто вони ліниві, – посміхається Оля.
Ольга з синами
Вона каже, що люди часто читають дітям, а коли ті виростають і вчаться читати самостійно, то відправляють їх в самостійне читацьке плавання. На цьому етапі читання для дітей – важка робота, через яку вони можуть так і не відчути смак цього процесу. Треба деякий час продовжувати читати вголос читачу, який вже часом і сам собі читає, напрацьовуючи навичку, вважає Оля. Однак навіть це – не гарантія, що дитина буде любити читати.
– Не для всіх в цей спосіб підходить, в принципі, і потрібно це не всім. У мене є такий особистий приклад. Я дуже довго читала старшим. Хоч і не так, як молодшим, бо ці ж вдома, а ті ходили в школу офлайн. Так от старший виріс прям читач-читач, а другий – не читач.
Читання вголос також сприяло переходу родини Олі в 2022 році на українську.
– Ми з дітьми у 2022 році вирішили перейти на українську. Ясно, що ми її розуміли, читали українською, фільми дивилися українською, але з’ясувалося, що говорити – це зовсім інше. Я впевнена, що тільки читання вголос і взагалі читання українською, нам дало можливість доволі швидко і безболісно почати розмовляти. І тримати цю лінію, живучі в місті, де більшість людей говорить російською.
Оля каже, що коли читаєш вголос, то не тільки поповнюєш свій словниковий запас, але і тренуєш артикуляцію, відчуваєш граматичну структуру, а потім можна і правила окремо почитати.
– Ти мову сприймаєш візуально, на слух і на власному язиці! В цілому, ти це хапаєш нативним способом, як коли ми вивчаємо мову в дитинстві з мамою. І якщо оточення не україномовне, то книжки і їхнє читання собі та іншим вголос можуть це компенсувати.
Ольга з синами
У bookовому лісі
По ходу розмови підбираємося до найголовнішого, зірки нашої розмови – книжково-читацького блогу Ольги «У bookовому лісі». Веде вона його в соціальній мереж Інстаграм з літа того року і вже набрала пару тисяч підписників.
– Я дуже люблю ділитися взагалі всім, тому я блогер у Фейсбуці, здебільшого. Я постійно намагалася поділитись і читацькими враженнями, і подіями якимись, і книжками, і тим, що ми з дітьми читаємо, однак ці дописи збирали найменше охоплень. І тоді я вирішила зробити окреме місце, куди прийдуть ті, хто цього хоче. Їх буде менше, але вони за цим прийдуть.
У блозі Ольги є своя рубрикація – белетристика, нон-фікшн, дитяча література. Про дитячі книжки зазвичай розповідають самі хлопці. А от враженнями про дорослі блогерка ділиться і після прочитання, і в процесі.
– В процесі більше хочеться ділитися, ніж коли дочитую. Бо коли закінчила, то я вже занурююся в нове.
Також є рубрика «Експерто патронус», в якій Оля розпитує експертів про книги з їхньої сфери. Це може бути історія, політологія, екологія. Блогерка часом питає порад і у інших людей, дотичних до літератури, які можуть поділитися враженнями від нещодавно прочитаного.
Ольга Фанагей-Баранова
Є рубрика і для сториз – «Цитата до кави». Оля читає одночасно декілька книжок, тому рубрика різноманітна кожного дня. Дещо зберігає в хайлайтсах, де можна послухати і можливо закохатися в якусь книгу тільки з однієї цитати.
– Окремо є рубрика «База.Ua», де я саме говорю про українську класику, про українську культуру, про базу нашу культурну. До речі, сповна я змогла зануритися в неї саме після переходу на українську в побуті.
Ольга страється викладати щось кожного дня, хоча чіткого контент-плану не має. Зато має багато ідей.
Просто читати і не паритись
Наповнюючи таким різним контентом свій блог, Оля підтверджує свої слова, що їй є, що сказати. Тому вирішуємо запитати кілька порад, як ввести в своє життя або життя своїх дітей більше читання.
Читати і не паритись
– Якщо дитину змусили напружуватись, то вона швидко кине. Тому я б радила просто читати і не паритись. І бути спокійним, якщо не полюбить. Не полюбить, той і не полюбить. Зробили все, що могли? В бібліотеки записані? В книгарні ходите? На якісь заходи, де є люди, які читають, ходити з дитиною? Я переконана в тому, якщо батьки самі читають, то і дитина знаходиться в цьому середовищі, бачить це, всотує автоматично.
Читати те, що подобається
– Ясно, що має бути якась зона зростання, але немає сенсу замахуватися одразу на взірці постмодернізму, якщо ти все життя читав тільки масову літературу. Потрошки читайте, що подобається, кайфуйте.
Дозволяти собі кидати
– Обов’язково, це святе право читача. Навіщо витрачати час на те, що «не твоє»?! Адже змушувати себе дочитати, бо так треба, – це прям вбиває. Ясно, що бувають тексти, які нелегко читати, але ти ж розумієш, що хочеш його прокопати. Я не кажу, що треба тільки брати те, що на раз-два. Ясно, що ні, це робота. І сам цей процес розвиває, і кількість переходить в якість. Просто коли ти багато читаєш, то ти зростаєш і починаєш читати все більш складні, багатошарові тексти, більш якісні.
Читати хоч потрохи, але регулярно
– Виділити час. Я маю чітко зафіксований час після сніданку. Дітей погодувала, роблю собі каву, і всі знають, що мама пішла на підвіконня читати. Півгодини, щонайменше, мене ніхто не чіпає. Я знаю, що ці півгодини я точно сяду і буду читати.
Відкласти телефон
– Я не беру з собою телефон. Брешу. Я його беру, бо мені ж треба зняти для блогу, як я читаю. Але в цілому я раджу не брати з собою телефон, або хоча б відключати інтернет. Для книги треба створити таку атмосферу, щоб тебе не відволікало. А більше за інтернет не відволікає нічого.
Ольга чита дітям на “Читай форумі”
Розвиток, монетизація, YouTube, ТікТок
В ТікТоці зараз багато книжкових блогерів і навіть є окрема назва для їхніх каналів – БукТок. Однак Ольга заводити там акаунт не планує.
А от на YouTube нещодавно запустила новий проєкт – «Ольга Фанагей у bookовому лісі». Адже там ти не обмежений у часі і можна викладати неквапні, розлогі відео з читанням книжок, обговоренням їх, коментуванням. Тут буде і книжковий клуб, і розповіді про мандри з дітьми – не тільки книжковими сторінками.
– На ютубі я ніби запрошую підписників в гості – у наше життя, в наш дім, у наші мандри. Це можливість побути разом з нами, у тому числі під час читання книг. Кожен випуск – це кілька книг, об’єднаних однією темою, відверті розмови про власний досвід, приємна атмосфера.
Ольга Фанагей-Баранова
Щодо монетизації, то спочатку не планувала. Однак зараз у Ольги є Патреон, де можна посильно підтримати її блог. Адже робота над блогом вимагає багато часу і ресурсу. Для підписників це можливість справою висловити свої враження від блога.
Закінчуючи розмову, я розумію, що бажання придбати книжку, яку давно хотіла, вже нестерпне і з цим треба щось робити. Дякуючи Ользі, прощаюсь і біжу у Книгарню Є. Бо читання – це можливість прожити тисячі життів, дізнатися тисячі фактів, побувати в тисячі всесвітів. І сьогодні я відкрию для себе ще одну історію.
