Сукуленти як сімейна спадщина: історія колекціонерок рослин із Запоріжжя
Любов до рослин іноді може передаватись у спадок – так сталося у запорізькій родині. Марина та Христина – мама і донька, для яких вирощування кактусів і сукулентів стало частиною життя кількох поколінь. Ми поспілкувалися з ними, щоб дізнатися, як починалася ця історія, як перші рослини опинились у їхньому домі та як формувалася родинна колекція
Сімейна спадщина та перші кроки у світі рослин
Першою розповідь розпочинає Марина, пригадуючі перші кактуси в їхньому домі:
– Перші кактуси з’явились у моєї мами, тобто у Христининої бабусі, коли мені було приблизно сім років, десь у 1970 році. Ми жили в приватному будинку, і тато зробив для них просту кактусницю. До того часу в нашому домі були лише звичайні кімнатні рослини, але саме з цих перших кактусів почалася наша сімейна колекція. Я виросла серед них, а потім народилася Христина, і вона теж поступово «впитувала» цей рослинний світ.
Христина приєдуться до розмови та розповідає, як бабуся навчала її доглядати за рослинами:
– Вона мене вчила, показувала, я поливала. Пам’ятаю, коли була маленькою, давала мені поливати і завжди казала: «поливай, але не заливай». Саджали разом, вона розповідала все, а я, як дитина, допомагала. Я виросла з рослинами, і це частина мого життя, не уявляю себе без них.
Дівчина пригадує, що колись її бабуся навіть очолювала в Запоріжжі клуб любителів кактусоводів:
– Десь у 1980-х у Запоріжжі був організований клуб любителів кактусоводів «Орнатум». Багато людей захоплювалися кактусами, а бабуся його очолювала. Він проіснував довго, але на початку 2000-х розпався. Дехто намагався його трансформувати, але ідеї основної не було, і клуб поступово закрився. Тому бабуся продовжила займатися колекцією самостійно.
Коли бабусі не стало, частина її колекції перейшла до них – до їхньої власної колекції сукулентів. На той час у Марини та Христини ще була велика колекція узамбарських фіалок, але згодом вони вирішили зосередитися саме на кактусах і сукулентах, адже ці потребують менше догляду.
– Раніше (шість років тому) у нас ще була велика колекція фіалок, на виставки їздили, але вони забирали дуже багато часу. А кактусів та сукулентів було менше, і ми зрозуміли, що не встигаємо доглядати за всім. В один момент вирішили залишити тільки одні рослини, і це були кактуси та сукуленти. З того часу колекція почала розширюватися різними видами, і ми змогли приділяти їм весь необхідний час, – каже Христина
Дев’ять років тому колекціонерки переїхали до власного будинку. У квартирі утримувати таку кількість сукулентів було незручно, а переїзд дав змогу розширитися та приділяти рослинам більше часу та уваги. Спершу вони облаштували літню плівкову теплицю, проте на зиму рослини доводилося заносити додому. Деякі ставили на полиці під штучне освітлення, хоча це не замінювало природне світло. Новий будинок дозволив оптимально організувати догляд і забезпечити рослинам комфортні умови на цілий рік.
Догляд, інтуїція та професійна освіта
Цікаво, що підхід по догляду за рослинами у родини інтуїтивний. Христина відповідає за соцмережі, а Марина працює більше над створенням флораріумів. Однак донька може підхопити і догляд, коли у мами не вистачає часу.
– Я більше спілкуюся в соцмережах, – каже Христина, – В Instagram, відповідаю на повідомлення підписників, фотографую, публікую. Мені подобається показувати людям рослину з іншого боку, ніж ми звикли бачити на підвіконні. Я більше спілкуюся з людьми, а мама полюбляє створювати композиції, флораріуми. Якщо у мами немає часу, я можу взяти це на себе. Нам важливо, щоб кожна рослина завжди виглядала доглянутою і охайною, створюючи загальну гармонію.
Поки що колекція залишається приватною. Христина каже, що багато людей цікавляться цим, і в майбутньому планують ділитися знаннями з охочими: організовувати курси та майстер-класи, щоб показати красу сукулентів і навчити догляду за ними.
Під час перегляду їхньої сторінки в Instagram ми звернули увагу, що Марина за освітою лікарка, тож цікавимося, чи допомагає професійна освіта у сімейній справі та чи є щось спільне.
– Спільне… хіба що профілактика різних захворювань. Рослини, як пацієнти: своїм виглядом показують, що їм погано. Я їх відчуваю інтуїтивно… навіть не знаю, звідки це береться, може «з молоком матері передалося». Приходжу, дивлюсь: цьому погано, треба полити… і все, просто слухаю їх, – пояснює Марина.
Христина ж за освітою спеціалістка з садово-паркового господарства та дизайну. Це дало їй глибше зрозуміти, як поводитися з рослинами.
– Освіта допомогла зрозуміти рослину в цілому: які процеси відбуваються, на яких етапах, що взагалі відбувається. Але я багато знаю інтуїтивно, як і мама, – мабуть, це все передалося нам від бабусі. Весь мій час і дитячий, і дорослий, пройшов із рослинами. Освіта дала мені лише глибше розуміння того, як правильно доглядати за ними.
Життя, виставки та поради для початківців
Догляд за сукулентами взимку і літом відрізняється. Хоча під час спеки їх треба оберігати від сонячних опіків.
– У спеку вони почуваються добре, навіть коли температура сягає понад 40 градусів. Влітку ми натягуємо захисну сітку на теплицю, щоб уникнути опіків, і вмикаємо вентилятори, щоб проганяти повітря. Влітку поливаємо частіше, а взимку можемо зовсім не поливати, – каже Марина. Христина додає:
– Якщо подивитися на їхнє природне середовище, а це Африка та країни Латинської Америки, там, де температура на поверхні ґрунту може доходити до 70 градусів. Вони звикли до спекотних умов і спокійно витримують наше сонце, навіть коли воно прогріває до 40 градусів.
Тим, хто лише починає знайомство та хоче почати вирощувати сукуленти вдома, колекціонерки радять спершу оцінити чи зможете ви створити потрібні умови для рослини:
– Насамперед варто дізнатися, в яких природних умовах ростуть ці рослини. Бо часто люди заводять тропічні рослини, а в наших умовах вони добре не приживуться. І вже виходячи з того, як росте рослина: якщо їй потрібно сонце, а її поставлять в тінь, то в результаті буде потворна рослина. Тому важливо оцінити свої можливості і зрозуміти, чи зможеш створити потрібні умови, – розповідає Марина.
– Деякі умови потрібні обов’язково, але взагалі рослини невибагливі й посухостійкі. Можна спокійно залишити їх на місяць без догляду – нічого не станеться. Хіба що варто трохи прибрати їх із сонячного місця, щоб не згоріли. Просто потрібно трохи уваги, і тоді вони залишаються гарними та яскравими, – каже Христина
Також раніше Марина та Христина активно брали участь у виставках, ярмарках, крафтових заходах у Запоріжжі та інших містах. Христина пригадує, що ще маленькою їздили виставлятися до Дня міста на «Донбас Арені». А з початком повномасштабного вторгнення участь у таких заходах на паузі.
У майбутньому вони планують розширювати колекцію цікавими видами та брати участь у виставках знову.
Повномасштабне вторгнення та відповідальність
Під час розмови ми торкаємося і теми повномасштабного вторгнення – як воно вплинуло на їхню справу і чи доводилося думати про переїзд:
Христина розповідає:
– Труднощі, звісно були, але кинути все ніколи не хотілося. Ніколи навіть не обговорювали ідею залишити рослини. Кожну ніч переживаєш не лише за себе, а й за них, бо вони як маленькі діти, повністю залежать від нас. Ми несемо за них відповідальність, бо саме ми їх завели. Блекаути, морози… доводилося заносити рослини в дім, щоб не замерзли, – розповідає Христина. Марина додає:
– Коли почалося вторгнення, ми роздумували, що робити. Але якщо й виїжджати, то тільки разом із рослинами. Куди – не зрозуміло.
Чому варто любити сукуленти та де подивитися колекцію
– Коли мене запитують, я завжди рекомендую вирощувати сукуленти. Чому? Вони добре пристосовані до нашого клімату – у нас сухо, багато сонячних днів, і сукуленти витримують це без зайвих зусиль. Догляду вони потребують небагато, а результат завжди радує – рослини гарні, яскраві, посухостійкі, – ділиться Марина, а Христина додає, що для неї сукуленти – це про спокій:
– Для мене це ще й про спокій у шаленому ритмі життя. Коли постійно кудись біжиш, робиш справи, рослини допомагають зупинитися і помилуватися красою, помітити нову квіточку, відчути, як вони себе почувають. І це ще про спілкування з людьми, які живуть далеко, але через рослини ми підтримуємо контакт. Сукуленти – це про любов до життя та всього живого.
Сукуленти для Марини та Христини – це і колекція, і історія про родину, і маленькі ритуали. А догляд за ними – спосіб спілкуватися, зупинитися, помітити красу та велика відповідальність, бо вони для колекціонерок не просто рослини, а як маленькі діти, які залежать від них.
Подивитися на рослини, придбати, а також дізнатися більше про догляд, можна на сторінці в Інстаграмі: succulents in zp
Авторка тексту – Вікторія ТЕРТИШ