Поезія в «андеграунді»: як у Запоріжжі пройшли поетичні читання від Meridian Czernowitz
Культурне життя Запоріжжя вирує. Попри близькість до фронту та обстріли, у місті активно проводяться різноманітні культурні та мистецькі заходи. Так, 28-29 червня у Незламному хабі «Титан» вже втретє пройшли поетичні читання, які організовує Міжнародна літературна корпорація Meridian Czernowitz.
На цей раз програма стала масштабнішою: захід розтягнувся аж на 2 дні та об’єднав 10 літературно-дискусійних подій за участі провідних постатей сучасної української літератури. SODA відвідала перший день заходу і розказує, з якими новинками до Запоріжжя завітали українські автори
Програма першого дня містила виступи одразу кількох мастодонтів української літератури: фейлетоні читання Олександра Бойченко, презентації нової книги Артема Чеха «Гра в перевдягання» та свіжої збірки поезій Ярини Чорногуз «Нічний шафран», а також поетичні читання творів Юрія Андруховича.
На захід завітало кілька сотень фанатів сучасної української літератури. Одразу на вході відвідувачі мали змогу придбати книжки авторів, які мали виступати протягом двох днів.
Офіційне відкриття дводенного свята літератури розпочалося із виступу Святослава Померанцева, засновника видавництва Meridian Czernowitz. У своїй промові пан Святослав порівняв наше сьогодення із часами «андеграундної» літератури 1970-х років:
– Під час виступів у Запоріжжі, Києві, Харкові, Одесі, Херсоні ми прислухаємося, чи не лунає сирена повітряної тривоги. Я обираю для нас зали та готелі з облаштованими укриттями на випадок обстрілів. Треба визнати, що з кожним місяцем війни наші бомбосховища стають, даруйте мені іронію, дедалі комфортнішими. Там можна випити чаю чи кави, з’їсти тістечко. За час нинішньої війни мої друзі-поети знову стали поетами «андеграунду». У прямому значенні цього слова.
Кожен з виступів подарував відвідувачам різний спектр емоцій: наповненні іронією та сатирою есе Олександра Бойченка періодично викликали у залі сміх, розповіді про службу у ЗСУ від Артема Чеха наштовхували на роздуми про жахи війни, поезія Ярини Чорногуз деяких гостей змусила плакати, а чуттєві вірші Юрія Андруховича зворушили кожного.
Фестиваль зміг подарувати нові враження не тільки любителям української літератури, а й самим письменникам. Так, Артем Чех вперше завітав до Запоріжжя. Однак автор поділився, що давно хотів відвідати наше місто:
– Дуже цікаво, що мені Запоріжжя кілька разів снилося. Хоч я тут ніколи не бував і не мав навіть уявлення, як воно виглядає, але снилися саме це. Тобто ця от сталінська сіра цегла, ці от будинки в центрі, саме такими вони мені снилися. Я дуже здивований, – поділився письменник.
У своїй новій книзі Чех передає власний досвід служби у ЗСУ у перший рік повномасштабного вторгнення. Назва «Гра в перевдягання» зародилася ще після першого періоду служби в армії за часів війни на сході України:
– Тоді я написав колонку в журнал, яка так і називалась – «Гра в перевдягання». Про те, що саме я тоді відчув (під час перебування у зоні АТО – ред.). Коли я працював над цією книжкою, я взяв звідти деякі уривки й використав назву цього есею – «Гра в перевдягання». Оскільки тоді це була гра, до вторгнення. А коли вже все почалося, то це вже була не гра. І вже було не до аналізу: «А що ти відчуваєш, коли знову одягаєш цю форму».
Подібні фестивалі та заходи є важливими для розвитку культури в Запоріжжі. Вони також допомагають хоча б ненадовго відволіктися від складних буднів прифронтового міста. Так вважає й Наталя, одна з відвідувачок фестивалю. Жінка дізналася про захід від подруги й не змогла залишитися осторонь такої події:
– Це допомагає нам трішки відволіктися й поринути в інший світ. Книжки – це та реальність, яку ми не бачимо. Але те, що нам можуть показати й передати письменник, це зовсім інші відчуття, – ділиться Наталя.
Подібні фестивалі мають великий потенціал залучати молодь до читання української літератури. Наприклад, Максим. Він разом з другом вперше завітав на подібний захід:
– Важливо людям розповідати про сучасних митців. Всі знають про стару школу, але треба, щоб і про нових дізнавалися. Щоб люди черпали щось нове та корисне для себе.
Культура, попри війну, не просто виживає – вона адаптується, загартовується і говорить до нас новими, глибшими голосами. Поетичні читання у Запоріжжі стали не лише простором для рефлексії та емоційного звільнення, а й нагадуванням: література – це ще одне поле, де ведеться боротьба за сенси, пам’ять і майбутнє. І поки у залах лунає поезія, а люди приходять слухати й відчувати – місто живе.