«Ніколи не думав, що поезія буде для мене чимось серйозним»: творчий шлях запорізького поета Олеся Барліга

За останні роки сучасна українська поезія пережила справжній розквіт. Віршами наших сучасників захоплюється багато українців, серед яких немало і запоріжців. Проте вони здебільшого слідкують за творчістю відомих поетів з інших областей, таких як, наприклад , Сергій Жадан з Луганщини чи Юрій Іздрик з Івано-Франківської області. 

Однак в Запоріжжі також є сучасні поети, відомі в Україні. Один з них – Олесь Барліг. Поспілкувалися з митцем і розповідаємо про нього вам 

Доєднуємося до Національного тижня читання поезії від Українського інституту книги разом

Віталій Бабенко, який узяв собі псевдонім Олесь Барліг, любив писати з самого дитинства. Проте він ніколи не думав, що поезія стане для нього чимось серйозним. Але наприкінці першого курсу в університеті хлопець приєднався до літературного клубу «99», де відкрив для себе ультрасучасну поезію. 

– Разом з клубом я почав їздити на семінари творчої молоді в Ірпінь, куди приїздили молоді поети з усієї України, і тоді я зламав у своїй уяві величезну кількість шаблонів, пов’язаних з сучасною українською поезією.

З настанням великої війни діяльність клубу «99» тимчасово призупинилася, адже багато його членів виїхало з міста. Зате активно працює «ЛітО» – обласне літературне об’єднання при Національній спілці письменників України, де спілкуються сучасні поети та письменники.

Крім поезії, чоловік раніше писав матеріали для газет «Субота плюс» та «Міг по вихідних», Зараз він викладає майбутнім журналістам в Університеті митної справи та фінансів у Дніпрі.

Виступи на заходах 

Іноді чоловік бере участь у літературних заходах. Наприклад, у жовтні минулого року він презентував на запорізькому «Читай Форумі» колективну збірку оповідань «Чи бачать небеса котів» видану «Навчальна книга Богдан», куди увійшов його твір.  

– Це була книжка, що зібрала авторів з усієї України. Було кілька авторів, які живуть у міграції. Переважна більшість з Дніпра. 

Концепція книги полягала у тому, щоб показати те, що відбувалося у кожній квартирі багатоповерхового будинку за мить до того, як туди прилетить російська ракета. Кожен автор писав оповідання, присвячене одній з цих квартир.

– Задача упорядниць (Ольги Полевіної та Еліни Заржицької) полягала в тому, щоб не просто зібрати наші історії, а прокласти між кожною з них смисловий місточок, щоб вони органічно доповнювали одну одну, і це нагадувало роман або величезну повість, написану у співавторстві, де кожна історія плавно перетікає в іншу.

Пошуки натхнення

На думку поета, натхненням може слугувати що завгодно: переглянутий фільм, сусідська сварка, життєва історія, свідком якої ти став, дивлячись у вікно маршрутки, та навіть пакетик, що вилетів зі сміттєвого бака і кружляє в повітрі, наче химерна істота.

Ставлення до критики

Олесь Барліг визнає необхідність критики, проте його дратує, коли його поезію не розуміють.

– Коли ти даєш якомусь літературному критику свою збірку, бо тобі здається, що він зможе прочитати ті культурні коди, ті підтексти, що ти закладаєш в текст. І коли ти бачиш його рецензію і розумієш, що справа не в тому, що вони тебе не похвалили.Справа в тому, що вони побачили лише найверхні шари текстів, сенси, які ти закладав, і не змогли копнути глибше. Це звісно засмучує.

Підтримка комʼюніті

Першими нові вірші Олеся читають його підписники у Facebook. Вони їх вподобують, коментують та поширюють. 

У 2017 році користувачі цієї соціальної мережі допомогли йому видати збірку п’єс «Звірі подивляться замість тебе» за допомогою механізму спільнокошту. Поет оголосив збір на суму, потрібну для видання книги, створив групу, просував проєкт та зібрав необхідні кошти за дев’ять місяців. 

– Я до кінця не вірив, що мені це вдасться, що мого соціального капіталу в Фейсбуці, моєї впізнаваності, цієї friendly енергії навколо мене вистачить, щоб видати цю книжку, але мені вдалося. 

Наприкінці 2021 року підписниця запропонувала йому знову відкрити збір на видання нової збірки на краудфандинговій платформі. Він був готовий це зробити, проте початок повномасштабного вторгнення поставив плани на паузу.

Опубліковані книги

Олесь Барліг може похвалитися двома виданими сольними книгами. Перша, збірка віршів «Насолода уявної смерті», побачила світ у 2012 році завдяки приятелю поета, видавця з міста Дніпро. Він шукав цікавих авторів зі свого регіону, видавав їхні книги власним коштом та просував їх на літературних фестивалях. Другою ж книгою була збірка п’єс.

Також його твори можна зустріти у колективних збірках. Наприклад, у книзі «М’якуш. Антологія сучасної української смакової поезії», виданої у 2012 році видавництвом «Фоліо».

– Це була антологія сучасних українських поетів, які звертаються до теми смаків, теми страв, теми напоїв у своїх віршах.

Також поет згадує антологію українського верлібру «Ломикамінь», видану у видавництві «Піраміда» власним коштом української поетки Марії Шунь, яка живе у Сполучених Штатах Америки і хотіла зібрати твори українських класиків та сучасників в одному виданні. 

Та збірку поезії«Гімн очеретяних хлопчиків», де зібрані твори восьми поетів із Запоріжжя та Дніпра, упорядником якої виступив поет Станіслав Бєльський. Книга тоді стала популярною та потрапила у декілька топів найкращих книжок року разом із «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко та «Лексикон інтимних міст» Юрія Андруховича.

Сучасна українська поезія активно розвивається, і хоча увага часто зосереджена на відомих поетах з інших регіонів, Запоріжжя також має талановитих митців. Олесь Барліг письменник з тонким чуттям навколишнього та чуттям людських душ.  

Попри виклики, зокрема паузу в реалізації нових проєктів через повномасштабну війну, Олесь Барліг продовжує творити, і є надія, що його ім’я стане ще більш відомим як у Запоріжжі, так і по всій Україні.

Вірші Олеся Барліга про весну

***

барвами
барвами
барвами
оминаю звернень
на ви
токах перших бджіл
за лаштунками шарфів
у горлі дере
від останніх застуд
тут
тут
тут
стукіт непослухів
не по
закутках
кухонь
із тьмяними кахлями
а ось
відстрибни
вчасно
крізь сон зими
вихлюпують на асфальт
дзвінкими ратицями
оберемки тюльпанів

***

Форзиція –
на позиції!
Квітень у дзвін
б’є щосили
і боги рослинні
слинять підручники,
учнями мають бути
старанними –
в сторінках
зошиту
з математики
таки знайти згоду
у підрахунках –
хутко кажіть
коли ж
задзижчить
над накритим столом
зване панство
бджолине?
Хай лине і лине
понад небом
ситість і хіть
безупинно.
За плином
хитань
інші питання
зайві.

Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.