Навчання під землею: у Запоріжжі відкрили ще одну підземну школу
У Запоріжжі відкрилася ще одна підземна школа – вже восьма у місті. Цього разу на базі ліцею «Логос». Простір, куди можуть спуститися понад тисяча учнів, поки працює у тестовому режимі: з уроками, іграми, екскурсіями для батьків та планами на вересень
Тут є все, що потрібно сучасній школі – від навчальних просторів до зон для відпочинку та ігор. Також забезпечили умови безбарʼєрності: підйомник для дітей на кріслах колісних, ліфт, тактильні таблички біля кожного кабінету – на висоті, зручній для дитини, вбиральні тощо.
Директор ліцею, Анатолій Рівкін каже, що брав участь у проєкті з самого початку. Разом із командою він продумував, як зробити простір не лише функціональним, а й живим. Із теплом згадує, як діти одразу захопилися настільним футболом, тенісом, книжками, що з’явилися в коридорах укриття. І як охоче залишаються тут на перервах – не тому що треба, а тому що цікаво.
Укриття має 14 навчальних кабінетів, їдальню, медпункт, санвузли, гардероб, зону для ігор і відпочинку. Приміщення загальною площею понад 1300 квадратних метрів розраховане на навчання у дві зміни. У першій навчатимуться молодші класи, у другій – 5-11. За словами директора, для повноцінного запуску залишилося протестувати інженерні системи – водопостачання, вентиляцію, електрику. На це піде близько місяця.
Водночас триває робота з батьками – багатьом досі складно повірити, що під землею може бути не лише безпечно, а й затишно. Тому вчителі проводять екскурсії, показують укриття в деталях.
У майбутньому частина простору буде доступна не лише школярам, а й містянам – під час тривалих тривог сюди зможуть приходити жителі району. Для цього планують облаштувати окремі зони.
Ціна нової школи – 107 мільйонів гривень. Проте, за словами освітян, це інвестиція не тільки в безпеку. Це інвестиція в повернення життя. З моменту, коли в місті почали з’являтися такі простори, сюди повернулися понад дві тисячі людей. Бо школа – це не лише парти.
Підземна школа – це відповідь на виклики часу. Водночас це вияв системного підходу, у якому безпека, інклюзивність та якісна освіта не суперечать одна одній. Це приклад того, як навіть у складних умовах можна створювати середовище, де кожна дитина має право на розвиток, навчання і стабільність.