Мистецтво та синергія: як тату-майстриня вирішила не копати «помиральну яму», а розворушити Запоріжжя
Ми сидимо біля затишної кавʼярні на площі Фестивальній, поруч розмовляють люди, припікає сонечко, парує чай.
– Я ходила містом і розуміла, що мені тут сумно, нудно, що немає однодумців, людей, з якими можна було б поговорити про татуювання. І мені хотілося, ніби, влаштувати землетрус, щоб струснути місто, щоб люди прокинулися, щоб вийшли з закутків ті, хто зі мною на одній хвилі, – розказує Анастасія, організаторка фестиваля запорізьких тату-майстрів.
Спочатку зʼявилася ідея виставки, але потім пізніше Настя познайомилася з спільнотою Платформи Млин, до якої, зокрема, входить і Гараж Паті. Так, поговоривши з Олегом Бемзою, одним з організаторів, виставка перетворилася на ідею тату-кутка, куди люди можуть під час фестивалю підходити за невеличкими малюнками тут і зараз.
– Спершу був куточок, а мені хотілося знайти ще людей, які зможуть взяти участь. І до мене почали приєднуватися дуже сильні майстри, яким куточок був нецікавий, не було мотивації. А пізніше Олег оголосив ще і open-call, і тоді вирішили розширюватись.
Так ідея поступово переросла в дводенний тату-фестиваль місцевих майстрів, який відбувся цього літа під час Гараж Феста, 16-17 серпня. Ми теж там були. Фоторепортаж можна подивитися тут.
– У нас було все, окрім номінацій. Я спочатку сказала, що я відмовлюся від цієї ідеї. Чому? Бо щоб змагатися, треба спочатку потоваришувати. І ось це було знайомство. Ідея була така, щоб ми зустрілися, подивились одне на одного, поспілкувалися, порозумілися, – посміхається Анастасія.
Дівчина каже, що цей фестиваль став хорошим приводом познайомитися, зрозуміти, яка обстановка навколо в Запоріжжі.
– До фестивалю я понад півтора місяці спілкувалася з майстрами, доносила ідею. Усі вони різні, були й відмови, і це також нормально. Але у підсумку приєдналися такі сильні майстри, і я вже розуміла, який кістяк у нас будується, як це буде прикольно.
Крім самих татуювань на фестивалі у перший день також були і тату-балачки, де обговорювалися базові теми про те, що таке татуювання для майстра, етика, поведінка, що таке татуювання для клієнта.
– У нас не було обов’язаловки. Хто хотів, той і виступав із презентацією, щось показував, розповідав. Олександр Поздняков, один із “динозаврів” татуювання у Запоріжжі та Україні, розповів про конвенції, що це не лише номінації та призи, що це спілкування, синергія.
Донести до молодого покоління, що такі заходи, обʼєднання, конвенції – це не про кумівство, а саме про синергію, про обмін досвідом, нові знайомства, нові знання, було ще однією ідеєю фестивалю, каже Анастасія.
Дівчина не збирається зупинятися на одному заході. Розворушивши Запоріжжя, витягнувши його з «помиральної ями», вона хоче закріпити результат, тому в планах і інші цікаві ідеї:
– Хочу розповідати про досягнення наших локальных майстрів в цій сфері, підтримувати, давати корисну інформацію, і, можливо, зробимо фестиваль вже з номінаціями в наступному році.
Крім обʼєднання тату-майстрів, ще одна ідея спільноти в популяризації адекватного сприйняття татуювань, розвінчуванні міфів, просуванні нових підходів.
– Тому що ми трішки реверснули у 2017 році. За календарем 2025 року, але за відчуттями, і в татуюванні, і у спілкуванні з клієнтом, наче ми ніби побігли назад. Якщо раніше боролися з картинками з Google, то зараз боремося із картинками з Pinterest. Ні крок ліворуч, ні крок праворуч, тільки так, як на картинці. Аудиторія не розуміється ні на стилях, ні на напрямах. Вона хоче лише дешевше, вона не розуміє цінності татуювання, майстерності тату-художників.
Анастасія каже, що в планах створити міні-фільм про те, що для її клієнтів значить татуювання, бо для когось це протест в юності, а когось мрія, до якої довго йшов, для когось памʼять.
Допиваючи чай, домовляємося, щодо запрошення на наступний захід, бо такі спільноти, такі ідеї хочеться підтримувати. Бо хочеться, щоб Запоріжжя асоціювали з життям, свободою, творчістю. І радує, що наше місто наповнене людьми, які можуть запалити вогонь, бо цей вогонь горить в них самих.