Інфаркт чи лікарська помилка: історія смерті в лікарні №9

Історії про недбалість у лікарнях не рідкість, але кожна з них – це чиясь втрата та біль. Після втрати батька в Запорізькій міській лікарні №9 до нас звернулася Ольга.  Чоловік потрапив туди з виразками шлунка та підозрою на онкологію, але, за словами медиків, помер від інфаркту.

Проте, за словами доньки, до госпіталізації жодних ознак інфаркту не було. Попередня електрокардіограма таких порушень не зафіксувала. Крім того, результати гістологічного дослідження не підтвердили наявність онкології. 

SODA поспілкувалася з жінкою та спробувала дізнатися позицію лікарні

Лікарі прогнозували онкологію

20 червня чоловік ургентно (терміново через загрозу життю) потрапив до відділення загальної хірургії КНП «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради з виразками стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, загрозою повторної шлунково-кишкової кровотечі та підозрою на онкологію стравоходу. За словами його доньки, в приймальному відділенні пацієнта оглядав хірург Михайло Тоноян. Спершу лікар заявив, що госпіталізація не потрібна, але після консультації з завідувачем відділення змінив рішення. 

– Коли ми підійшли до відділення загальної хірургії, до нас вийшов лікар Сергій Лисенко. Він повідомив, що батькові необхідно встановити назогастральний зонд – передусім для того, щоб не пропустити можливу шлунково-кишкову кровотечу. Лисенко і Тоноян постійно повторювали мені: «Ви ж розумієте, який у вашого тата діагноз (онкологія)», – розповідає Ольга.

Уранці 20 червня Ольга самостійно відвезла батька на фіброгастродуоденоскопію (ФГДС) до клініки «Вітацентр», де й виявили всі згадані вище діагнози. Однак, за словами Ольги, лікар Сергій Лисенко відповів, що подальші обстеження проводитимуть уже в понеділок, коли пацієнта офіційно візьме під нагляд інший лікар. Мовляв, у вихідні ніхто цим займатися не буде.

Розмістивши батька в палаті біля медсестринського посту, Ольга поїхала за речами. Коли вона повернулася, чоловік вже був з назогастральним зондом.

– Тато розповів мені, що йому стало погано. Лікарі йому сказали, що з зондом він буде три дні. Хто приходив крім Тонояна, я не знаю. На посту мене переадресовали до хірургів. В ординаторській був лише Бавикін, який чітко не зміг відповісти, що було з батьком. Крім цього, від стовідсоткового говорив за онкологію, що вони стабілізують батька, а далі вже будуть лікувати його в онкології, – каже вона.

Хто повинен доглядати за пацієнтами: медперсонал чи родичі

Вранці 21 червня Ольга приїхала до батька у лікарню. Чоловік розповів, що всю ніч не спав і ходив по коридору, оскільки зонд сильно заважав, він хвилювався та хотів додому. Жінка вмовляла його залишитися ще на кілька днів, сподіваючись, що лікування допоможе. Водночас вона просила лікарів не говорити йому про онкологію.

– Коли я зайшла в палату, одразу побачила, що латексна рукавичка, куди стікає вміст шлунку із зонда, була вже переповнена і ось-ось могла лопнути, – згадує жінка.

За словами Ольги, вона повідомила про це медсестру, але та її відправила до перев’язувальної медсестри. 

– Медична сестра в цей момент робила перев’язку. В чемній формі я запитала, коли вона зможе змінити татові рукавичку. На що зі старту в дуже грубій формі на мене накричали і сказали, що це повинні робити родичі. Я запитала, що робити пацієнтам, у яких немає родичів, а у відповідь почула, що він повинен змінювати сам. Я попросила, щоб вона сказала, яким саме документом керується, що це обов’язок родичів чи самих пацієнтів. Тоді мені сказали, що потрібно зачекати, поки вона перев’яже всім і лише потім підійде.

В зіпсованому настрої жінка повернулася до палати й дорогою в коридорі зустріла лікаря.

Лікарі підтвердили смерть від інфаркту 

Після розмови з Тонояном, який запевнив, що стан пацієнта стабільний, Ольга замінила батькові рукавичку та планувала повернутися до нього після роботи. Востаннє вони говорили по обіді.

– Тато сказав, що трішки зміг поспати, але йому різко захотілося в туалет «по великому». Він зазначив, що чекатиме мене, а сам пішов до туалету.

Через годину Ольга прибула до лікарні і знайшла батька в палаті вже блідого й холодного.

– Він лежав по діагоналі на ліжку з розкинутими руками. Я кілька секунд була в ступорі, закрила йому очі, а потім усвідомила, що сталося, – згадує жінка.

Вона розповідає, що вибігла на пост і почала кричати, що її батько мертвий і холодний. У відповідь медсестра сказала, що вони тут ні до чого, адже, за її словами, чоловік лише десять хвилин тому виходив до туалету.

– Це була неправда, бо він виходив годину тому. Далі почали збігатися всі хірурги, анестезіолог-реаніматолог та інший медперсонал. На мене накричали, щоб я негайно вийшла з палати, бо вони зараз будуть проводити реанімацію, хоча тато вже мертвий як мінімум 30 хвилин, проте є протокол, – розповідає вона.

Після тридцяти хвилин марних спроб реанімації хірург Валентин Котелевець повідомив родині, що батько помер від інфаркту. 

– В палаті я ніяк не могла закінчити його обіймати, а від санітарок почула: «Ми все, звичайно, розуміємо, але дайте нам робити свою роботу». Після цього вони поклали тата в мішок.

Інший пацієнт, який перебував у тій самій палаті, згодом розповів, що перед смертю батько повернувся з туалету, на посту на нього прикрикнули, а вже в палаті він почав обливати голову водою з-під крану.

Що насправді стало причиною смерті чоловіка

Ольга переконана, що її батько помер не від інфаркту, як це вказано в офіційних документах, а від шлунково-кишкової кровотечі (ШКК), яку лікарі пропустили.

Такий висновок жінка зробила з наступних даних:

Результати ЕКГ від 20 червня (перед госпіталізацією) не показали жодних ознак інфаркту міокарда. За словами Ольги, чоловіку робила ЕКГ сімейна лікарка, яка й направила його на госпіталізацію.

4 липня 2025 року вона отримала результати гістології, де не виявлено онкології 

У свідоцтві про смерть зазначено «Гострий трансмуральний інфаркт міокарда від 20.06», але серед супутніх станів є «хронічна виразка дванадцятипалої кишки з кровотечею» 

Також жінка звернулася за консультацією до профільних експертів (професорів) з хірургії та з судової медицини, які вказали, що на підставі аналізів та документів смерть настала через масивну шлунково-кишкову кровотечу, а не через серцевий напад. 

Експерти пояснюють, що при сильній кровотечі в кишківнику людина може раптово відчути потребу сходити в туалет. Кров дратує стінки кишківника, через що він починає працювати активніше й швидше проштовхує все всередині. Таким чином організм намагається позбутися крові. До слова, фахівці, які погодилися пояснити ситуацію, попросили не називати їхніх імен через чутливість теми.

– Саме тому о 13:17, коли я розмовляла з татом телефоном, він сказав, що йому різко захотілося до туалету. Після цього йому стало дуже погано, але медперсонал на це не звернув уваги. Підлікувавши виразки, мій татусь жив би ще не один рік, але у відділенні пропустили це, – підсумовує Ольга.

Попри звернення редакції, Міська лікарня №9 відмовилась коментувати ситуацію, посилаючись на лікарську таємницю. Також ми запитали, чи планують в лікарні проводити службове розслідування цього випадку, однак на це відповіді також не отримали.

Поганий відгук на Тонояна

У відкритих джерелах також можна знайти скаргу на одного з лікарів, який вів пацієнта. Один із дописів на сайті «Отзовик» стосується ситуації 2022 року, коли пацієнт перебував у важкому стані. Авторка стверджує, що лікар Михайло Тоноян наполягав, аби родина підписала відмову від подальшого лікування в лікарні, попри те, що, за словами авторки, пацієнту була потрібна операція. 

У відгуку також описано грубу, як вважає користувачка, поведінку лікаря та неприйнятні висловлювання на адресу хворого і його рідних. Чим завершилася ця ситуація, у відкритих джерелах не повідомляється.

Що далі

Ольга не збирається залишати ситуацію без реакції. Вона вже готує скарги до Національної служби здоров’я України, а також до департаментів охорони здоров’я міста та області. Паралельно з адвокатом вона оформлює заяву до поліції, аби домогтися розслідування та відповідальності для винних.