«Файна ферма» у межах міста: як бажання вилікувати онуку переросло у власну справу
У спальному районі на правому березі Запоріжжя розташувалася «Файна ферма» з коровами та козами. Побували там на екскурсії і розповідаємо вам про це у нашому матеріалі
Чим більше ми живемо у Запоріжжі, тим більше його для себе відкриваємо.
Нещодавно ми побачили в інтернеті рекламу, що запрошувала усіх бажаючих на екскурсію до ферми «Файна ферма» у самому центрі Бородинського мікрорайону.
– Ферма? У місті? Цього не може бути! – подумали ми та все ж, з цікавості, записалися на екскурсію.
І вже за кілька днів були там – у звичайному подвір’ї, на перший погляд, приватного будинку в очікуванні початку екскурсії.
Як усе почалося
Пані Інна, власниця цієї ферми та ведуча сьогоднішньої екскурсії, розповідає, що все почалося більше 10 років тому.
Маленька онука жінки хворіла на бронхіальну астму. Жодні ліки їй не допомагали. І тоді дідусь дівчинки, чоловік пані Інни, згадав, що не хворів до 20 років, бо в дитинстві пив козяче молоко. Саме тоді подружжя вирішило завести козочку.
З роками господарство розширилося і родина почала виготовляти і продавати молочну продукцію у магазинах мережі «Paprika».
Одного разу знайома попросила їх про допомогу. Вона мала провести екскурсію для школярів на іншій фермі. Проте в останній момент їй відмовили. Щоб не скасовувати захід, вона попросила власників «Файної Ферми» показати своє господарство. Тепер родина проводить такі заходи на постійній основі.
Проте після початку повномасштабного вторгнення екскурсії довелося припинити, адже це стало небезпечним. Попри це, родина не сиділа склавши руки, а працювала над облаштуванням ферми.
– Ми працювали, будували стіни, готувалися. Як наші будівельники казали «Ви будуєте в такий час… Все літає, а ви будуєте.»
Джеся та Джулія
Після вступних слів пані Інна веде нас в глиб ферми. Проходимо та бачимо двох корівок коричневого кольору за дерев’яною огорожею, що ласують зеленою травою.
Це Джеся та Джулія. Вони джерсійської породи. Такі корови важать до 450 кілограмів та дають смачне, солодке та жирне (від 4,8 до 9% жирності) молоко.
– Жирність молока залежить від пори року. Літом воно менш жирне, тому що вони п’ють більше водички, а взимку молоко жирніше.
Джесю фермери придбали, а от Джулія у них народилася. Маленькою вона була схожа на акторку Джулію Робертс, тому її так і назвали.
Привітне козине товариство
Йдемо далі та бачимо безліч кізочок, що привітно дивляться на нас крізь дерев’яні парканчики. Вони англо-нубійської породи, яка відрізняється тим, що молоко від них без козиного «аромату». Їхнє м’ясо вважається делікатесом. За характером вони спокійні, неагресивні.
Раптом до гостей виходить Жофрей – козлик-красень з чорно-білим хутром у червоному нашийнику. Від нього йде мускусний аромат, ніби він надушився чоловічим одеколоном, а не їдкий запах, як зазвичай пахнуть козли інших порід.
За огорожею мале козенятко смокче свою маму, а одну малечу господарі випустили погуляти й подосліджувати навколишній світ.
Ростуть кози до трьох років, а в два-півтори вони вже стають мамами та дають молоко.
– Вона може навіть в півроку досягнути своєї маси і її можна крити. Залежить від того, скільки п’є молока.
Козенятка, що ростуть із мамою, виростають раніше, ніж ті, яких забрали на іншу ферму та догодовували молочними сумішами.
Кози – досить перебірливі тварини. Їжу з підлоги вони їсти не будуть. Та й сіна вони потребують багато, а коштує воно немало, по 200 гривень за тюк. Загалом і кози, і корови потребують дуже багато уваги, тепла, вітамінів та якісної їжі. Ветеринарів, що ними б займалися, у місті немає. Тому розводити їх важко і дорого.
Захоплива дегустація
Закінчується екскурсія дегустацією фермерської продукції. Починаємо з молока. В білому стаканчику козине. За консистенцією воно як вершки. Не має характерного запаху та присмаку. Тому відрізнити його від коров’ячого неможливо.
«Файної ферми».
А ось і коров’яче, у червоному стаканчику. Це молоко класу А2, що підходить людям з непереносимістю лактози.
Далі черга сирів. Козячий адигейський або панір на смак солодкий й вершковий. Він виробляється без додавання ферментів. Молоко нагрівається до потрібної температури, додається спеціальна кислота, далі молоко коагулюється (згортається) і сир готовий. А от коров’ячу бринзу роблять із додаванням натурального ферменту.
Жовтий мармуровий коров’ячий сир, штибу сирів Тільзитер та Гауда, має дуже яскравий смак. Вершковий робиться з топленого коров’ячого молока та солі.
Класичний чистий козячий сир пані Інни свого часу здивував італійських шеф-кухарів, переконаних, що це італійський сир.
Згладжуємо смакові рецептори, куштуючи скибку бездріжджового солодового хліба на заквасці з журавлиною власного виробництва. Також тут печуть французькі булки та інші різні види хліба.
Далі хітова пропозиція «Файної Ферми» – кисломолочний сир, що нейтралізує усі смаки в роті. Сир з пажитником має горіховий смак, а спресована рікотта солодка без яскраво вираженого смаку.
– Це альбуміновий сир. Просто білок.
Трикутник рожевого кольору – це козиний лавандовий із натуральним фарбником. Останній зразок, козячий сир дворічної витримки, має багатий післясмак.
– От візьміть собі просто до рота шматочок сиру і гуляйте, через 20 хвилин вас наздоженуть різні відтінки смаку, у вас буде солодко в роті, ви відчуєте якийсь такий трав’яний присмак, цитрусовий, фруктовий, рецептори будуть грати.
Після того, як дегустація закінчилася, задоволені гості йдуть купувати сир.
Такі екскурсії – це гарний варіант проведення вільного часу. Цікаво і пізнавально про кіз та корів, життя ферми, створення крафтового бізнесу.
Тут можна навчитися розрізняти різні типи сирів та отримати чудові емоції від спілкування з милими тваринами. Однозначно, ви проведете цей час недарма.