Без гучних концертів, але з великою любов’ю: як Запоріжжя святкувало День міста 2025

Цієї суботи Запоріжжя відзначило свій День народження. Попри складні обставини, місто зберегло теплу атмосферу й патріотичний настрій, навіть без масштабних фестивалів та урочистостей. Ми також відвідали заходи, присвячені цьому святу. Що цікавого було в цей день, читайте далі

Розпочати цьогорічний День міста ми вирішили із Райдуги. Там мали проводитися розважальні заходи від Volkland: конкурси, аніматори, гарний настрій. Крокуючи бульваром Марії Примаченко, складалося враження, що в місті дійсно щось коїться. Багато людей вийшло на вулиці, і чи то причиною стала гарна погода та вихідний, чи то сам День міста.  

На Райдузі, як для прифронтового Запоріжжя, було достатньо людяно. Батьки з дітьми, молоді пари, компанії друзів. Однак у самому Volkland ані обіцяних аніматорів, ані конкурсів ми не дочекалися. Звичайний робочий день. У моменті навіть проскочила думка, а чи точно ми туди прийшли (спойлер – прийшли туди). Часу було все менше й менше, а попереду на нас чекало ще декілька локацій, то ж вирішили рухатися далі.

Орбіта, або ж Незламний Хаб. Місце, де Центр культурних послуг організував святкування Дня міста із залученням місцевих громадських об’єднань, благодійних фондів та навіть університетів міста. На відміну від попередньої локації, ми отримали багато емоцій. З самого початку відмітилися за столиком Молодіжної ради, де залишили побажання для рідного міста.

Ось тут вже панувало свято. Розпис кружок, ліплення з повітряного пластиліну, в’язання оберегів, брелки з 3D-принтеру, а також безліч запоріжців, які прийшли відсвяткувати День міста.

Нам вдалося поспілкуватися з Валентиною (ім’я змінене), яка розказала, що їй з дитиною важливо бути на таких святкуваннях: 

– Дитина відпочиває та спілкується з іншими дітьми. Ми проживаємо в районі, який дуже близький до зони активних бойових дій, а дитина навчається у школі дистанційно, тому контакту з однолітками йому дуже не вистачає.

Після Орбіти на нас чекала заключна локація дня, кав’ярня beshá. Вже вечірнім містом, трохи стомлені, але в той же час задоволені днем, прямуємо бульваром Шевченка від проспекту Соборного до нашого колеги Сергія, який на цій локації був вже добрі три години.

Подвірʼя beshá цього дня перетворилися на маленьке містечко зі своїм ритмом. Люди ходили від столика до столика, розглядали унікальні шопери, косметику, одяг для собак, приміряли в’язані аксесуари чи худі місцевих майстрів. На інших локаціях гості випробовували себе в іграх. Хтось грав в Еліас, а хтось крутив колесо фортуни.

Особливою частиною свята став великий торт Іній. Його можна було отримати за донат і шматочок торта ставав частиною маленького дива для кожного.

Саме в beshá наш день підійшов до свого завершення. Тут можна було насолодитися останніми моментами свята, побачити, як люди сміються, обмінюються враженнями та маленькими радощами.

– Я дуже вдячна і закладу, нашим людям, нашому місту, тому що у нас є така прекрасна можливість збирати нашу громаду, оточення, дарувати настрій кожному. Тому що ми живемо в такий складний час, дуже важко, щоб наші очі горіли. Це важливо – обмінюватися цієї енергією, сподіватися на краще, допомагати, робити класні справи, робити донати і дійсно відчувати це життя. Як би там складно не було, все буде класно, – ділиться враження представниця мережі гаджетів “Мобі Дик”.

Попри близькість до лінії фронту, Запоріжжя відзначило своє свято спокійно, гідно та з оптимізмом, довівши, що навіть у найважчі часи життя продовжується, а єдність і віра в перемогу незламні.

Автори матеріалу – Юлія ВАНЯРХА, Федір МАЛЄВ, Сергій ВЕРТМАН