Я не могла пройти повз: історія запорізької зооволонтерки, яка рятує покинутих тварин
На подвір’ї десятки очей, що дивляться з надією. Хтось поважно лежить у тіні, хтось грається з іграшкою, а дехто злякано тулиться до кутка. Це тимчасовий дім тварин, яких свого часу зрадили. Вони втратили все. І єдина людина, яка продовжує боротись за них – Інна Бородуля, зооволонтерка, засновниця та керівниця ГО «Щасливий кіт»
Її знають у волонтерських колах, у притулках і навіть серед військових. Вона рятує тих, кого не помічає світ – собак і котів, покинутих на узбіччях війни.
Громадська організація «Щасливий кіт», яку заснувала Інна Бородуля, з’явилася не через бажання займатися паперовою роботою чи грантами. Це була вимушена відповідь на реалії: більшість благодійних фондів не можуть допомагати приватним особам, а тільки офіційним організаціям.
– Я не планувала створювати організацію. Просто рятувала всіх, кого могла. Але з часом стало зрозуміло: якщо не офіційно, то допомоги не буде. Так і з’явилася громадська організація.
Вона пам’ятає кожну тварину. Кожну історію. Війна боляче вдарила по тваринах. Люди евакуюються і залишають їх. Хтось прив’язує до стовпа, хтось викидає у поле. Інна підбирає. Лікує. Годує. Поки інші проходять повз.
– Одного знайшла. Покусаний, лежав у спеку. Його врятували. Чотири місяці стаціонару. Потім до мене. Ще один, на якого спеціально натравили собаку. Півроку лікування. І досі він зі мною. Коли не маєш часу думати – треба діяти.
Організація з порятунку тварин і довкілля UAnimals відзначила лауреатів Всеукраїнської зоозахисної премії 2025. Це були ті, хто щодня рятує тварин із лінії фронту, допомагає переселенцям, лікує постраждалих, а також вивчає й оберігає дику природу – верблюдів, єнотів, бобрів, диких кабанів. Нагорода, яку Інна неочікувано отримала в Києві, стала для неї короткою передишкою.
– Я не знала, що виграла. Думала, просто гість. А коли ведучий сказав, що за мене голосували військові – я просто плакала. Не змогла нічого сказати. Це накрило.
Вона мріє про комфортні умови для тварин. Про загорожу, через яку собаки не тікатимуть до сусідів. Про комфортне приміщення для котів. Але це потребує багато часу та коштів.
– Я все роблю сама. Годування, лікування, облаштування – все на мені. Люди зараз не хочуть допомагати. А потреби щодня ростуть. Я купила ланцюги, бо собаки шкодять – лазять по сусідах. А я не хочу, щоб через них хтось постраждав. Але й тримати їх на ланцюгу – болить.
Її мрії прості: простір, безпека, тепло. Для них. Для кожного носика, лапки, хвостика, який пережив жахіття.
– Вони рятують мене. Не я їх.
Для допомоги тваринкам: 5355 2802 1769 3215 Інна Бородуля
Авторка матеріалу – Вікторія ШВЕЦЬ