Повномасштабне вторгнення змінило життя багатьох українців. Людям довелося тікати від російських загарбників, полишаючи свої домівки, та починати життя на новому місці. Комусь довелося кардинально змінити рід діяльності. Благодійний фонд «Надії дитини» Оріхівської громади пережив і те, і те. 

Раніше волонтери допомагали родинам онкохворих дітей, але після початку великої війни дещо змінився склад учасників, напрямки діяльності і місце розташування фонду. Саме в Запоріжжі на базі фонду наприкінці 2023 року було створено волонтерський центр «Соборний». Його основною діяльністю є допомога військовослужбовцям: плетіння маскувальних сіток та надання різноманітної гуманітарної допомоги 

Ми поспілкувалися з його співзасновницями Оленою Мірошніченко, Ольгою Іваніловою та Анною Підлубною у головному філіалі центра. Про його діяльність до початку повномасштабного вторгнення, вимушену трансформацію, теперішню роботу та виклики, з якими щодня стикаються волонтери, читайте детальніше у нашому матеріалі.

«Надії дитини» 

У 2008 році в місті Оріхів п’ятеро жінок створили благодійний фонд «Надії дитини» для надання різних типів допомоги місцевим родинам тяжкохворих дітей та дитячим закладам. 

Його волонтери розповідали про проблеми тяжкохворих дітей, їхні діагнози, спроби їх вилікувати, потреби у ліках, обстеженні та лікуванні. 

Олена Мірощніченко. Директорка БФ "Надії дитини".
Олена Мірошніченко. Голова благодійного фонду “Надії дитини” та співзасновниця “Соборного”.

Збирали цю інформацію разом з родиною і потім висвітлювали в соцмережах, на благодійних зібраннях, ярмарках і так далі. Збирали кошти, допомагали вилікувати дитину, її реабілітувати. 

На жаль, після 24 лютого 2022 року волонтерам фонду довелося покинути Оріхів. Усі вони роз’їхалися по різних областях України, а в Запоріжжі залишилося лише двоє – Олена Мірошніченко та Оксана Ковалевська. Жінки з 2014 року були ще й організаторками волонтерської групи «Оріхів-армії», тому вони продовжили допомагати військовим у різних запорізьких волонтерських центрах, а згодом із однодумцями відновили роботу благодійного фонду «Надії дитини» в Запоріжжі і стали співзасновницями «Соборного».

Розширивши рід своєї діяльності, організація все ж продовжує допомагати дітям. 

За останні два роки волонтери співпрацюють із двома великими дитячими закладами – Новомиколаївським інтернатом для дітей з вадами мовлення та Новоолександрівською гімназією. Завдяки друзям із Нової Зеландії волонтери фонду закупили реабілітаційне обладнання для закладів, подарунки до свят. 

Дякуючи французькій асоціації ADPFU, яка надсилає медикаменти, дитяче харчування. підгузки та інше, фонд підтримує пацієнтів обласної дитячої лікарні, родини військових та переселенців.  

«Соборний» 

Опинившись у Запоріжжі, волонтерки БФ «Надії дитини» і волонтерської групи «Оріхів-армії» знайшли однодумців і зосередились саме на плетінні маскувальних сіток. 

– Рік назад, 30 грудня 2023 року, ми переїхали в це приміщення. І на базі благодійного фонду «Надіі дитини» створили волонтерський центр, який назвали «Соборний».

За словами Анни Підлубної, основним напрямком діяльності центру є плетіння маскувальних сіток. Ще один важливий напрямок – збір, пошук та довантаження військових гуманітарною допомогою. 

– Хлопці приїжджають за сіточками, а ми їх заводимо до складу і вони обирають.

Ольга Іванілова, співзасновниця “Соборного”

У приміщенні складу, де ми з нею спілкуємося, лежить купа речей, різноманітних продуктів та підписаних картонних коробок на підлозі і стелажах. На стінах висять підписані прапори з емблемами військових бригад. 

Там військові можуть обрати собі щось із цивільного одягу, подушок або ковдр, нашоломники, які плетуть волонтери центру, ветоші (спеціальні серветки для протирання зброї, що робляться зі старих простирадл), продукти харчування, підгузки чи дитяче харчування для своїх дітей. Усе це приносять до центру волонтери та небайдужі люди, надсилають з інших областей України та з-за кордону. 

Запаси круп та макаронів на складі “Соборного”

Помічаємо на столі пляшки з якоюсь помаранчевою рідиною та щось у  коробці, загорнуте у пергамент. Виявляється, це вітамінна суміш з лимонів, імбиру та меду і енергетичні батончики з вівсянки, меду та горішків, які робить для військових на постійній основі одна волонтерка.

Коробка з енергетичними батончиками та пляшки з вітамінною сумішшю власного виробництва “Соборного”

Центр допомагає усім бригадам на всіх напрямках без виключень. 

Для початку записуємо їх в чергу, а коли їхня черга підходить, зідзвонюємося з хлопцями. Уточнюємо розмір, уточнюємо кольори, ми їм палітру скидаємо, вони узгоджують, тобто це може бути або «зима», або «пізня осінь»

Готові маскувальні сітки

У центра кілька організаторок, кожна з яких відповідає за певний напрямок роботи – плетіння сіток, закупи матеріалу, збір допомоги, звіт меценатам і організаціям, допомога відділенням військового шпиталю, стабпунктам, дитячим закладам чи переселенцям – Олена Мірошніченко, Марія Хаброва, Анна Підлубна, Ольга Іванілова, Оксана Ковалевська, Світлана Лозова. 

Тут волонтерять люди з усієї області. Це і місцеві жителі, і переселенці з Оріхова, Енергодару, Токмака, Василівського району та Мелітополя. 

Хтось з них дізнався про центр від знайомих, хтось з соцмереж, а хтось був там з самого початку, перейшовши разом з організаторками з інших волонтерських організацій у «Соборний».

Головне, щоб в людини було бажання. Взагалі у нас такий процес: приходить нова людина, спочатку складає спанбонд, потім ріже спанбонд, а потім забираємо в плетуни. І там вже людині де більше сподобається, там вона і залишається

Процес плетіння маскувальних сіток

Волонтерський центр «Соборний» має п’ять осередків в кількох районах міста і один у селі під ним. У центральному філіалі підготовлюється, ріжеться та пакується спанбонд, який потім відправляється до інших філіалів, а після, у вигляді вже сплетених маскувальних сіток, повертається туди та забирається військовими на фронт.

На жаль, через нестачу волонтерів, центр часто змушений відмовляти військовим у допомозі. 

– Ручки треба завжди, тому що хтось переїжджає, у когось хтось захворів, черга велика, і тому руки завжди потрібні. Чим більше людей, тим швидше плетуться сітки, швидше закривається потреба. 

Тому організаторки запрошують приєднатися до них усіх бажаючих, а особливо родичів військовослужбовців.

Для тих, хто з родини військовослужбовців, ми передусім запрошуємо до нас прийти, бо ми працюємо разом, ми спілкуємося, ми можемо зустріти свято разом, ми можемо поплакати разом, вирішити щось і провести разом час, – каже Олена, у кабінеті якої стіни прикрашені колекцією військових шевронів і фотографіями близьких людей волонтерів центру, життя яких вже забрала війна. 

І справді, плетіння сіток у центрі разом з однодумцями за чаєм та смаколиками, допомагає волонтерам відновитися у складних умовах життя в прифронтовому місті. Тому працювати сюди приходять навіть у вихідні дні. 

Люблю плести сітку у вихідні – ніяких офіційних справ, зустрічей, зранку прийшов і плетеш, чай, знову плетеш і так до вечора.

Тому, якщо ви бажаєте робити щось важливе та корисне, тим самим допомагаючи військовим наближати перемогу, приходьте плести маскувальні сітки до волонтерського центру «Соборний» і будьте певні, робота для вас обов’язково знайдеться.

Історія волонтерського центру «Соборний» – яскравий приклад трансформації та продовження волонтерської діяльності попри всі складнощі, викликані початком повномасштабної фази війни. 

Його діяльність, безперечно, є дуже важливою для військових та волонтерів.

Віримо, що у майбутньому центр буде розширюватися та зможе допомагати все більшій кількості дітей та військових ще краще і швидше. 


Ця публікація створена в партнерстві редакції SODA та проєкту «Сила малих спільнот», який реалізується ГО «СТЕП» за підтримки National Endowment for Democracy.

Завантажити ще...