Це не про слабкість, це про силу: Історії запоріжанок, які потурбувалися про своє ментальне здоровʼя

Історії запоріжанок, які наважилися попіклуватися про своє ментальне здоров’я. Про їх досвід та результат — сьогодні у нашій постійній рубриці «Запорізька менталка»

Марина

“До війни дуже багато працювала”, – розповідає Марина.

У жінки дві доньки, які на той момент були студентками. Вона витрачала багато енергії на роботу.

“Відчувала постійну втому, кожного ранку прокидалась і не розуміла, для чого живу, що попереду. Вночі майже не спала. Нібито все добре, робота є, діти вчаться, але на душі дуже тяжко”.

Цей стан виснажував, тому за порадою подруги вирішила сходити на консультацію до психіатричної лікарні на Сєдова.

“Чи мені пощастило, чи там всі лікарі такі, але я прийшла на прийом, лікарка запитала мене про всі симптоми, заспокоїла та призначила медикаментозне лікування”.

Але через два тижні розпочалося повномасштабне вторгнення і жінка виїхала до Італії. Там змоги придбати ліки не було.

“Коли повернулася до України, то знов пішла до тієї ж лікарні, потрапила до іншого спеціаліста. Теж мене про все докладно розпитав, заспокоїв, виписав ліки”.

Марину вразило, що ліки виписали їй безкоштовні, за державною програмою.

Зараз жінка продовжує терапію і дуже задоволена, вдячна лікарям, бо налагодився сон, пройшла тривожність. Марина радить не боятися, звертатися до спеціалістів, і не обов’язково до приватних. У державній лікарні теж і вислухають, і порадять.

Марина

Марина живе недалеко від Запоріжжя і з моменту повномасштабного вторгнення домівку не покидала. У перші дні березня у жінки почалася менструація і через тиждень не закінчилася.

“Ми всі були у стресі, але реагувати на виклики свого організму було не на часі. Тому я, мабуть, як і більшість, якийсь час жила паралельно з проблемою”.

“Кожного разу, коли над Запоріжжям лунали вибухи, всередині мене щось наче обривалось і кровотеча йшла з новою силою”.

Марина проконсультувалась в одній з приватних клінік, потім пішлат до знайомого акушера-гінеколога, від якого дізналася, що ця проблема стала дуже поширеною.

“Так я познайомилась із кровоспинними. Вони не лише не мали бажаного ефекту, їх ще й важко було знайти на той момент – майже все їхало на фронт”.

Далі Марина зробила УЗД, але воно нічого не виявило, тому гінеколог порадила валерʼянку.

“Зрозумівши, що моя проблема має скоріш психологічний характер, я пішла до психіаторки з Вільнянській ЦРЛ. Вона надала мені кваліфіковану консультаційну допомогу і запропонувала антидепресанти”.

Приймала препарати Марина близько чотирьох місяців. За цей час в неї все нормалізувалось і проблема зникла. Жінка радить не боятися психіатрів і звертатися своєчасно за допомогою.

Тіна

Ще до повномасштабного вторгнення Тіна зверталася до психолога у кризові моменти життя. У березні 2022 року прийшла пропрацювати навʼязливий страх.

“У мене був запит – страх згвалтування. Вторгнення невпинно наближалося до Запоріжжя, почали з’являтися новини про згвалтування жінок на новоокупованих територіях. Це була навʼязлива думка”.

Психологиня порадила Тіні привнести рутину в свій день, якої вона була позбавлена через постійне слідкування за тривогами.

“Трошки згодом, десь через півроку вторгнення, ми спілкувалися з подругою, яка виїхала. Вона мене тоді запитала, чи не хочу я звернутися до психолога, бо помітила, що я у поганому стані”.

Тіна тоді подумала, що подруга права. Вона попіклувалася про себе, виїхала, убезпечила себе, а Тіна ні. Це стало поштовхом.

“У серпні 2022 року я почала постійну роботу з психологинею. Знайшла її за порадою друга. Тепер я знаю, що у мене раз на тиждень є година часу, яка нікому не належить, а тільки мені, вона тільки про мене. Я можу говорити все, що хочу, і не задумуватися, що когось можу образити, що мої думки якісь не такі”.

Тіна каже, що важливо кожній людині мати такий простір і місце. Не треба думати, що психолог – це про слабкість, навпаки, це про сильну натуру, про те, що ти можеш потурбуватися про себе.