Таємниці Хортиці: поля фільтрації та їхній вплив на історію острову (Частина 1)

Хортиця – серце Запоріжжя, скарбниця архіологічних таємниць, історичне місце, навіть сакральне, місце сили для багатьох запоріжців. Та серед туристичних і памʼятних локацій причаїлося дещо, чого на Хортиці ніяк не очікуєш – поля фільтрації каналізаційних стоків. Як вони там опинилися і до чого призвело розташування такого обʼєкту на найвищій точці острову, розповідаємо в першій частині матеріалу “Таємниці Хортиці”

Хтось прийде сюди і заночує

Обійде ці могили й рови

Упаде на траву і відчує

Очі стежать за ним із трави

 Борис Мозолевський

Ця історія почалася приблизно з такого діалогу:

– А ти знаєш, що на Хортиці є поля фільтрації?

– Шо, та не може бути! А де вони там?

– Не знаю, треба подивитись. 

Ми відкриваємо мапу Запоріжжя і роздивляємося Хортицю. Через хвилинку розуміємо, що так, щось схоже на поля фільтрації дійсно є. Невелика трапецевидна локація біля Скіфського стану з рівно поділеними сегментами чітко розрізняється на супутникових знімках острову. Вирішуємо подивитися на власні очі у найближчу сонячну суботу. 

Сонячна субота, жаби, фазани і пластикові труби

Через міст Преображенського, ліворуч, до зупинки ЦІМЕТ, ліворуч і нас зустрічають рослинні пейзажі Хортиці. 

Пам’ятник писанці, кінний клуб, а за ним, як стовпи Аргоната з «Володаря перснів», дають дозвіл на проїзд «Козаки в дозорі». Повз селище Садоводів, базу відпочинку «Дніпро», ще трошки, праворуч і ми на місці – меморіально-туристичний комплекс «Скіфський стан». 

Повз одинокого охоронника йдемо вглиб, де нас зустрічають кургани, камʼяні статуї, а між ними величний дуб. 

Скіфський стан – це музей під відкритим небом, розташований на найвищій точці острова Хортиця. Це територія п’ятої курганної групи, де спеціалісти реконструювали курганні насипи, відновили ще три зруйновані, а також створили п’ять штучних, щоб відтворити виглядя давнини.

Вдалині видніється козацький бекет – сигнальна вишка. З неї можна було завчасно побачити наближення ворога й оповістити військо. Зараз тут стоїть сучасний бекет, залізний, але видно з нього, напевно, теж далеко. 

Обійшовши музей, заглянувши і в лапідарій, де можна побачити кіммерійські, скіфські, половецькі кам’яні скульптури, їхні фрагменти, а також предмети давнього побуту, ми вирішили рушати на пошуки полів фільтрації. 

Мапа підказує, що йти треба кудись за бекет у непролазні хащі. Однак, це нас не стримує, і через пару метрів ми на місці – центральна доріжка, що розмежовує сегменти полів. 

Навколо все поросло очеретом, кропивою та іншими рослинами. Запаху не відчувається, але чутно, як квакають жаби та шурхотять у зарослях фазани. 

Ступаємо обережно. Хоч на вид тут все давно закинуте, але ногу зламати можна запросто, потрапивши нею у один з колодязів. До речі, їх на шляху зустрічаємо багато, а також пластикові, залізні труби та таблички, що підтверджують нашу першочергову здогадку – це поля фільтрації. 

Дійшовши до кінця, оглядаємось і вирішуємо перевірити, наскільки вони вже висохли. Серед жовтого очерету бачимо зелену галявинку, в одній з ям-сегментів. Камінчиків поруч не виявилося, але знаходимо гілку. Трошки спустившись, перевіряємо землю, яка виявляється пружною, але на болото не схоже. 

Покидаючи територію, поруч помічаємо ще труби, які йдуть прямо до полів. Розбиті та засохлі, але реальні, як і полі філтрації біля меморіального комплексу «Скіфський стан».

 

Що кажуть місцеві

Щоб дізнатися детальніше про історію цих полів, ми звернулися до, можна сказати, корінної мешканки Хортиці, Вероніки Калінбет. Вона розповіла, що побудували каналізаційні споруди тут ще за часів Радянського союзу, коли на острові зʼявився профілакторій “Запоріжсталь”, школа, а згодом багатоповерхівки Наукового містечка. 

– Острів заселяють ще в 20-х роках, коли починається будівництво ДніпроГЕСу. В ті роки місто концентрувалося в районі Старого міста, як його зараз називають. А робітників, будівельників електростанції, треба було чимось годувати. І на острові ще меноніти використовували землі під сади, під поля, тому радянська влада заселяла туди людей, ціль яких була развести хозяйство, щоб годувати робітників.

Наукове містечко та профілакторії – це все післявоєнна забудова за погодженням тодішньої міськради, розповідає пані Вероніка. І через те, що на острові починають з’являтися багатоповерхівки, постає питання будівництва і полів фільтрації. 

Після 1965 року, коли Хортицю перевелику у статус заповідника, людей хотіли переселити з острову, але грошей вистачило тільки на одне поселення – Рибацьке, яке знаходилося в районі “трьох мачт”.

На питання, чи відчували місцеві якийсь сморід від полів, Вероніка відповіла, що ні. На щастя, запах до них не доносило, тому поля жити не заважали. 

Занурення в історію

Хоч поля життю мешканців Хортиці і не заважали, однак вони можуть нести шкоду природі та археологічним памʼяткам, які розташовані там в безпосередній близькості. 

Дізнатися більше ми вирішили у Михайла Муленка, виконуючого обов’язки завідувача відділу охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника Хортиця.

Михайло розповів, що поля були створені ще в 60-х роках минулого століття. Тоді Хортицю використовували як територію для різних дослідницьких робіт. Там був розташований ЦІМЕТ (Центральний інститут механізації та електрифікації тваринництва) з комплексом будівель, садів, полів, ферм та експериментальних господарств. Зараз він покинутий. 

– Самі поля фільтрації були створені для того, щоб збирати побутові стоки від місцевих хортицьких поселень. Це Наукове містечко, воно єдине в нас з центральною каналізацією. І від бази відпочинку, – каже Михайло. 

Зараз, за його словами, поля не діють, відбувається процес їхньої ліквідації. Всі споруди знаходяться на балансі комунального підприємства “Водоканал”. Однак, коли вони діяли, то екскурсії там проводити було неможливо. 

– Тобто насправді екскурсійну діяльність проводити по факту, поки вони діяли, неможливо було. Все залежало від напрямку вітру і взагалі його наявності чи відсутності. Коли був абсолютний штиль, то всі аромати концентрувалися поряд. Ця територія на значному підвищенні і запах сповзав у ближні балки. На маківці не особливо тхнуло. Коли вітер був з полів фільтрації на об’єкт, то, звісно, знаходитись там було неможливо, будемо відверто казати. Зараз таких негативних явищ уже немає. 

Хоча поля вже не діють, але вони все ще залишаються не рекультивовані. Рови, колодязі, труби на місці і можуть призводити до негативних наслідків. 

– Зараз поля повністю заросли різноманітною рослинністю, як трав’янистою, так і деревною. Постало питання їх ліквідації, в плані перетворити ландшафт на більш симпатичний. Прибрати звідти труби, колодязі. Тому що, якщо за ними немає догляду, а зараз цей об’єкт не функціонує, догляду по факту, крім нашого, немає, то оці ємності для стоків, вони досить глибокі, можуть накопичувати в собі воду з опадів. І якщо туди потрапить тварина чи людина, вона може просто потонути.

Поля з сюрпризом

Михайло Муленко розповів, що це пʼята курганна група на острові і тому саме там вирішили робити комплекс.

– У нас знаходиться шість курганних груп. От саме “Скіфський стан” – це п’ята курганна група. На тій території збереглися кургани так, що їх видно. На поверхні два великі кургани справжні. Інші всі великі кургани – насипні. Їх створили на початку 2000-х років, як історико-культурний комплекс. І створили поряд лапідарі, де представлені кам’яні вироби наших предків. 

В 60-ті ж, коли створювалися ці гідротехнічні споруди, то вони, за словами Михайла, значною мірою пошкодили територію п’ятої курганної групи.

– Наскільки там проводилось детальне археологічні обстеження, я не можу сказати. За радянські доби, на жаль, воно могло бути просто поверхневим. Але так, частина курганної групи опинилася під цими об’єктами. 

Михайло каже, що і за часів незалежної України досліджень не було, бо кургани знаходилися під функціонуючими полями. А за час їхньої роботи каналізаційні стоки могли пошкодити памʼятки, які зберігалися там тисячоліттями. 

– Впилаво, звісно, що впливало, бо це просочення водою. І це негативний вплив для пам’яток, тому що, якщо там навіть були якісь історичні артефакти під цими курганними похованнями, то під дією води, вологого ґрунту вони руйнувалися.

Але ж якщо поля не діють, то куди тепер йдуть стоки і чому врешті-решт, цей обʼєкт вирішили ліквідувати, розповідаємо у другій частині нашого матеріалу. 

---

Хортиця, багата своєю історією, археологічними скарбами, водночас приховує несподівані таємниці радянської доби – поля фільтрації. Їхній вплив на природне середовище, кургани, на яких вони розташовані, та археологічні пам’ятки, які ще можливо збереглись під цим об’єктом, вимагають детального вивчення й відповідних дій.

Зараз поля вже не функціонують, але їхня рекультивація та повернення території її первісного вигляду стануть важливими кроками для збереження унікальної спадщини Хортиці для майбутніх поколінь.

Друга частина: Таємниці Хортиці: 13 років очікування, «загублені» документи та надія на збереження пам’яток (Частина 2)

Цей матеріал було створено й опубліковано в рамках проєкту ІРРП «Підтримка журналістських розслідувань в Україні» за підтримки International Media Support (IMS)