Простір, що говорить: як починається нове життя річки Суха
Річка Суха (колиш. Суха Московка) давно привертає увагу екоактивістів станом своєї екосистеми. Але цього разу на неї подивилися по-іншому. Запорізька молодь побачила тут не лише проблему, а й потенціал: місце, яке може стати осередком відпочинку, дозвілля й спільної дії
Саме з такою ідеєю організатори влаштували прогулянку вздовж річища, що знаходиться біля Парку Перемоги. Це не тільки піший маршрут, а й справжнє урбаністичне дослідження. Учасники спостерігали, обговорювали й шукали натхнення для перетворення цієї території на живий простір.
– Мета прогулянки познайомитися з місцем; що для нього властиве; у якому перебуває стані, аби сформувати якісь припущення і з урахуванням специфіки створювати простір, корисний як для природи, так і для людей, – означає Тетяна Чередніченко, організаторка прогулянки-дослідження.
У рамках стажування в молодіжному проєкті для ініціативних жінок та дівчат «Бути Змін(н)ою» від ГО «Молодь Онлайн» Тетяна зі своєю командою створили низку заходів: від створення ідей до їхньої реалізації, які допоможуть привернути увагу містян до малих річок Запоріжжя.
Ідея така: щоб річки не зникали, про них треба говорити, показувати та залучати мешканців. Саме так виникає захист через зацікавлення. Популяризуючи річку, як простір для життя, можна привернути більше уваги до її стану і разом змінити середовище.
– Я несу в маси цінність планування, яке ґрунтується на дослідженні простору. Для мене саме довкілля диктує функцію та можливості його користування. Хочу побачити функції, які вже є в цьому місці. Ми збиралися ввечері, зараз збираємося вранці, і помітили таку тенденцію, що люди використовують часто це місце як транзит, щоби дістатися додому або навпаки, потрапити в парк чи на зупинку трамваю, – визначає мету заходу запрошена доповідачка, урбаністка Юлія Войцешевська.
Річка зустрічає групу людей-дослідників бурхливою течією біля входу в Парк Перемоги. Помічаємо багато людей, які переходять річку через один з містків, ліворуч від нас дорога, де їздять машини – це найактивніша частина водойми.
На цьому місці кожен отримав завдання: хтось фокусувався на своїх відчуттях, хтось зосередив увагу на звуках, хтось спостерігав за людьми, а хтось слідкував за станом території.
– На цій місцині помітні різні групи користувачів, інтереси яких можуть перетинатися й іноді створювати конфлікти. Проте завдяки спостереженням за їхньою поведінкою можна заздалегідь передбачити такі ситуації й уникнути напруження. Одні проходять тут транзитом, дорогою додому або до парку, інші вигулюють собак, а хтось гуляє з дітьми. Саме тому важливо враховувати потреби кожної групи, щоб простір був комфортним і безпечним для всіх, – каже Юлія.
Фокусування на звуках та відчуттях дає змогу визначити де влаштувати місце відпочинку з лавами, де краще залишити територію для піших прогулянок, а де сформувати куточок для перебування ближче до берегу річки. А стан території допомагає сформувати план подальших дій, чи треба відновлювати або розчищати, чи залишити в теперішньому вигляді.
Кожен має своє завдання, а отже готові вирушати правою стороною річки. Суха зустрічає зеленими деревами, які створюють затінок, та своїм незвичним червоно-коричневим кольором води, це відбувається тому, що протягом багатьох років у неї зливалися відходи великих підприємств, за що прозвали «Червоною річкою» або «Краснючкою».
Проходячи вглиб стає дедалі спокійніше, машин вже не чутно, а сама водойма тихо веде кожного, хто вирішив прогулятись її берегами.
– Бачу, що багато людей ходять з тваринами, було б чудово на початку зробити місце, де можна брати пакети, аби прибирати за улюбленцями. Таким чином ми покажемо що тут треба слідкувати за чистотою, – зазначає Олександра, яка спостерігає за користувачами простору.
Дійшовши до наступного містку помічаємо людей, які полюбляють саме тут пересікати річку, адже це місце тихе, має запах рослинності та завжди можна зупинитися, щоб діти могли спостерігати за водою.
– Я обрала саме цю річку, бо вона знаходиться біля парку, часто бачу влітку тут людей, також мені повідомили, що ця річка не така відома, на неї мало уваги звертають мешканці, тому я зініціювала облаштування простору саме тут, – розповідає організаторка Тетяна
Досить помітно, що початок річки на тій території виглядає як місце, де можна посидіти та подивитися на воду, а пройшовши в глиб вже є бажання прогулятись і подивитися на природу.
У самому кінці правого берега учасники прогулянки несподівано помітили велику черепаху, яка грілася на сонці просто посеред затору з гілок, пластикових пляшок та старих шин. Цей контраст вразив багатьох: істота, що намагається жити в середовищі, зіпсованому людською байдужістю. Черепаха стала підтвердженням того, заради чого і відбувається ця ініціатива: зберегти життя, яке ще тримається, і дати шанс річці стати чистим, безпечним простором для всіх її мешканців.
– Коли я шукала проєкт, який зможе покращити наше місто, надихалася діяльністю Zero Waste Zp. Особливо сильне враження на мене справила їхня ініціатива зі створення різних об’єктів для тактичного урбанізму. Я захотіла зробити щось схоже вздовж річки, – ділиться джерелом натхнення Тетяна.
Повернувши на лівий берег, учасники почали уважніше дослухатися до природи: вловлювати мелодійний спів птахів; розглядати комах, що пролітають зовсім поруч; і впізнавати рослини, які ростуть уздовж річища. Дослідження території водойми перетворилося на справжнє занурення у світ навколишньої природи, яку зазвичай так легко не помітити в міському ритмі.
– Я загорілася цим проєктом, хочеться зробити сторителінг від місця, аби воно говорило та диктувало те, як з ним себе поводити, де щось послухати, де щось подивитися, а де додумати свій сенс чи відпочити, – ділиться запрошена доповідачка-урбаністка Юлія.
Права сторона берега вирує активністю. Там більше людей, руху, обговорень. А ліва, навпаки, ніби запрошує сповільнитися, зупинитись і відчути тишу, природу, що ховається в деталях.
– Якщо я добре ставлюся до цього простору, то мені хочеться далі цікавитися ним та берегти, відповідно вже з’являються нові питання: «чому річка забруднена», «чому тут мало фауни» і так далі. А якщо я люблю це місце, я його бережу і мені хочеться, аби воно покращувалося. Відповідно такі думки ми просуваємо цим проєктом, – пояснюють Юлія та Тетяна.
Прогулянка завершається там, де й розпочалася, але кожен з учасників повертається вже з новими враженнями, спокоєм і внутрішньою розслабленістю, із нотатками на аркушах і позначками на мапі. Організатори разом із зацікавленими учасниками планують проаналізувати результати цієї мандрівки, зафіксувати практики, які виникли під час маршруту, та поступово накладати їх одна на одну: звукові враження, емоційні відчуття, взаємодію людей із довкіллям, а також загальний стан простору. Так поступово вимальовується багатошарова не лише фізична карта, а й емоційна та сенсова.
Авторка матеріалу – Анна МАЙСТРО