Не боятися забруднити руки: воркшоп з відновлення клумби в Запоріжжі

12 жовтня у селищі Зелений Яр відбувся воркшоп з відновлення клумби через ярусне озеленення. Не побоялися забруднити руки та подарували селищу красу фахівці з Хортицької академії та громадська організація «Екосенс». Під їх керівництвом допомогти у висадці рослин могли всі бажаючі

У «Зелений парк» перед школою №52 вже потроху прибувають люди з робочим інвентарем. Розкладаємо квіти, паралельно знайомлячись. Виявляється, майже всі учасники – мешканці Зеленого Яру. Тільки одна жінка приїхала здалеку, побачила оголошення у соціальних мережах та вирішила допомогти. 

Оглядаємось. «Зелений парк» зовсім маленький. Як нам згодом пояснили, за розміром це, насправді, сквер. Дитячий майданчик, спортивні тренажери, лавочки та безліч різноманітних рослин. Бачимо дубок та калину, а по території розкидані клумби. Одну з них ми будемо відновлювати.

На воркшоп запросили викладачів кафедри садово-паркового господарства з Хортицької національної академії. Вони вчать, як правильно садити рослини: 

— Копаємо ямку приблизно 35-40 см. Якщо, як у нас, контейнерна культура, то ямка має бути на 5 см більше ніж горщик. Якщо у нас закрита коренева система, то краще обтрусити землю з коріння перед посадкою рослини.

Отримав чіткі інструкції з висадки, складаємо композицію клумби. Розкладаємо по місцях каріоптеріс, хризантеми, мультифлору, ялівець та дуже гарну спірею. 

Спірея – незвичайна «наречена», а особлива: декоративна форма, низькоросла з цікавими листочками. 

– Наша основна мета – щоб рослини витримували запорізьку жару. А вони практично адаптовані та можуть вижити з мінімальним поливом. А потім вже декоративність та можливість зробити ярусне компонування. Окрім того, обрали багаторічні рослини, які не потребують висадки, а тільки мінімального догляду, та нормально переносять запорізький холод. Їх, на відміну від однорічних, можна садити як весною, так і осінню, – пояснює Наталія Дерев’янко, завідувачка кафедри садово-паркового господарства.

Горщики з рослинами викладають по колу. Уточнюємо, чи це формування ярусів. Пані Наталія відповідає:

 – Так, у нас тут ярусне висадження. Ярус – це певна висота рослин. В цьому випадку ми вирішили не садити за принципом «найвища, середня, низька». Ми хочемо сховати середні рослини за більшими, для того, щоб їх не могли викопати. Хто зайде ближче – той вже побачить. 

– А були випадки розкрадання клумб?

– Не можу стверджувати на сто відсотків. Але є ознаки, що так, хтось викопував рослини. Наприклад, зараз ми відновлюємо клумбу, яку висаджували у 2015 році. Якісь рослини зникли самі собою через погодні умови. Якісь, мабуть, викопали.

Одні розкрадають, а інші допомагають садити. Волонтери тянуть шланг з школи №52 для поливу тільки-но висаджених рослин. Говорять: 

— За воду давно домовилися, не вийшло б зі школи, сусіди справа також погодилися поділитися. Це ж для наших дітей клумба – всі раді допомогти.

Ми беремося за висадження гібіскуса деревовидного вздовж дороги до школи. Формуємо живу огорожу. Діти починають бігати навколо клумби, задіваючи рослини, тому волонтери встромляють захисні колишки, щоб поки маленькі рослини було видно здалеку. Залучають до праці хлопчика. Тепер дитина захоплено шукає дерев’яні палиці, щоб огородити більше рослин. 

— Залучена до висадки дитина, у майбутньому до рослин ставиться з обережністю, – волонтери пояснюють.

Як виник сквер «Зелений парк»

Виявляється клумбі, яку ми відновлюємо, вже 9 років. А люди, присутні на воркшопі, особисто її садили, як і всі рослини у сквері. Про історію виникнення скверу «Зелений Яр» розповідає Тетяна Жавжарова, голова ГО «Екосенс»:

– Колись тут замість скверу було стихійне звалище. Це була така зелена зона, де відпочивали хіба що бомжі та наркомани. Амброзія по пояс. А це територія перед школою!

Тоді 9 років тому зібралася батьківська спільнота. А почалося все з двох людей. Я подумала: «добре було б», згадала, що є ще одну активну людину. І ми пішли до школи запитати про цю територію: кому вона належить. 

Потім почали робити заміри, а люди питають: що ви робите? Ми ж одразу починали знайомитися, спілкуватися, знаходитися. Так створилася спільнота. Тоді замовили дитячий майданчик. Пошукали, знайшли місцевого підприємця, який колись навчався в цій школі. Він виділив гроші на цей майданчик. Місцеві батьки самі купили бетон, самі поставили це все. 

Потім привезли спортивні тренажери. Вони, до речі, були першими загальнодоступними у Запоріжжі. Дорожку намагалися зробити, лавочки привезли. Лавочки спершу були дерев’яні, їх вкрали, а потім замовили на «Мотор Січі» бетонні. Тоді ми розбили клумби, посадили рослини. Сьогодні відновлюємо клумбу ще з того часу. 

«Зелений парк» – парк, сквер чи територія загального призначення

Як розповідає Тетяна Жавжарова, якщо ви бачите зелену ділянку, за якою ніхто з комунальних служб не доглядає, то це може бути ділянка в оренді, як наприклад сквер імені Денса Тарасова, чи це може бути зелена зона загального призначення. З цим сквером вийшла саме друга ситуація.

— А якщо територія просто загального призначення чи орендована, то за нею не відповідає «Зеленгосп» та «Титан», комунальні підприємства не прибирають. Тож маємо звалище замість скверу.

Так було і з «Зеленим парком». На паперах – це «зелена територія загального призначення». Тут було звалище, ми своїми силами облаштували сквер.

Зараз «Зелений парк» виконує функцію скверу, де люди можуть проводити свій вільний час. Але офіційно ця територія нічия. 

— Тобто ці лавочки, дерева – все те, що ми сюди принесли, те що, в принципі, нам дозволили – офіційно всього цього тут немає. Так само ділянка через дорогу від скверу. Як я вчилась, це було просто футбольне поле. Потім хтось комусь примудрився здати цю ділянку в оренду. На території почали строїтись, якійсь фундаменти зробили – і людина побудувалася на футбольному полі. Це вже типові випадки, так званого, самозахоплення. 

Важливість спільноти

Такі проєкти важливі тим, що вони підтримуються сталою спільнотою. Сьогодні відновили клумбу, за якою доглядають вже 9 років. Однак відновлювали не тільки люди, які завжди цим займаються, але і нові учасники, які хочуть бути дотичні до покращення свого району. А також взяли участь люди не з Зеленого яру, яким було цікаво дізнатися про тему озеленення щось нове і можливо зробити подібний проєкт у себе біля дому. 

— Відповідно, і знання поширюються, і збільшується кількість свідомих, відповідальних людей. А саме люди – є рушії змін. Я давно кажу: кожен громадянин, якщо хоче щось змінити, в першу чергу має шукати людей. Навіть не територію, а людей, — наголошує Тетяна Жавжарова. 

Також важливим моментом цього воркшопу була і залученість фахівців з Національної хортицької академії, які розповіли, як правильно висаджувати рослини і які саме рослини гарно приживуться в нашому кліматі. 

Авторка тексту – Наталія ЧАЙКА