Мільйони в металобрухті: як держава не може продати промислових гігантів в Запоріжжі

x

У Запоріжжі чимало державних підприємств вже роками простоюють в очікуванні приватизації. При чому серед них як і колишні металургійні гіганти, так і невеликі установи. І кожне з них по різним причинам не може знайти нового власника.

SODA розібралась, як деякі з найбільших підприємств міста опинилися в такій ситуації та чому їх приватизація так затягнулася.

ЗДП «Кремнійполімер»

Колись єдиний в Україні виробник силіконів вже більше 15 років знаходиться у плачевній ситуації. Ще у 2008 році суттєво знизилось виробництво продукції. Підприємство працювало всього на чверть від своїх виробничих потужностей, через що зазнавало збитків. Станом на 2010 рік завод мав заборгованість у 88 мільйонів гривень по зарплатні, податкам та відрахуванням у Пенсійний фонд. Тому вже тоді влада готувала «Кремнійполімер» до приватизації.  

У цей же час на підприємстві відбувався хаос у керівництві. Генеральних директорів змінювали один за одним у надії, що хтось зможе виправити фінансову ситуацію. У 2014 році навіть сталася спроба рейдерського захвату. Так, у грудні того року у кабінет тодішнього директора Володимири Чушенко увірвалися невідомі люди та вимагали від керівника написати заяву на звільнення. Вони представилися довіреними людьми Вікторії Аксюк, попередньої керівниці «Кремнійполімеру», яку відсторонили від посади за півроку до цього за порушення умов санації. 

У листопаді 2016 року суд визнав «Кремнійполімер» банкрутом та зобов’язав виплатити борги на суму 372 млн гривень. Підприємство продовжувало працювати, однак остаточний занепад був тільки питанням часу. Протягом 2017-2018 років на заводі закрили та порізали на метал чотири цехи. Фінансування постійно бракувало, через що постійно скорочували штат працівників. У 2019 році суд закрив провадження по банкрутству «Кремнійполімеру», припинив його ліквідацію та скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів. Однак це не врятувало від занепаду.

Також на «Кремнійполімер» склалася небезпечна ситуація із промисловими відходами. Так, станом на 2020 рік на території підприємства неналежно зберігались майже 5 тонн хлору, через що була загроза витоку. У тому ж році колишні працівники заводу навіть записали відеозвернення до президента із проханням виплатити зарплати, утилізувати хлор та звільнити тодішнього директора Володимира Сулиму.

У підсумку у 2020 році Фонд державного майна виставив підприємство на продаж за ціною у 55 млн гривень. Пропозиція зацікавила кількох потенційних інвесторів. За словами тодішнього в.о. директора Романа Гука, одна німецька компанія виявили бажання придбати цех №1, а дніпропетровська – цех №5. Однак далі цього ситуація не просунулася.

У 2023 році розмови про можливий продаж заводу знову активізувалися. Тоді у Фонді державного майна заявили, що готують до приватизації «Запорізький титано-магнієвий комбінат», «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та, власне, «Кремнійполімер». Виручені кошти планували направити на підтримку Сили Оборони. 

Однак наразі підприємство простоює в очікуванні потенційного покупця і знову готується до аукціону.

Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат

Ще одне унікальне у своєму роді підприємство (колись єдиний в Україні завод із виробництва первинного алюмінію), яке зараз простоює. Перші спроби приватизації ЗаЛКу були ще у 1999 році. Тоді майже 7% його акцій продали працівникам підприємства. Уже у 2000 році Фонд державного майна провів відкриті торги із продажу контрольного пакету акцій комбінату у розмірі 68,01%. За контроль над підприємством конкурувало три російські компанії: ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест», ВАТ «Красноярський алюмінієвий завод» та ВАТ «РУСАЛ». У підсумку переможцем оголосили ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест». Однією із умов угоди було внесення інвестицій у $200 млн для переоснащення та реконструкції виробництва. Однак у 2004 році компанію звинуватили у невиконанні цих інвестиційних зобов’язань. Тому вже у 2007 році алюмінієвий комбінат переходить у власництво РУСАЛу, власником якого є російський олігарх Олег Дерипаска. Йому вдалося придбати ще 29,5% акцій підприємства, внаслідок чого Дерипаска отримав контроль над 97,5% акцій ЗАлКу.

Після купівлі ЗаЛКу російським олігархом обсяги виробництва почали зменшуватися. Якщо в 2007 році комбінат виробив 113 тис. тонн алюмінію, то в 2009 році цифра впала до 50 тис.тонн. Тодішнє керівництво заявляло, що вимушене скорочувати виробничі лінії через Світову фінансову кризу 2008 року та постійне зростання цін на електроенергію. Вони неодноразово тиснули на владу України з метою вибити нижчі ціни на світло. Так, у 2011 році РУСАЛ оголосив про зупинку виробництва алюмінію на комбінаті.

Однак, тиск не спрацював. У 2012 році Україна через суд розірвала договір купівлі-продажу пакета акцій ЗАлК в розмірі 68,01% через невиконання інвестором своїх зобов’язань. У 2015 році після остаточного рішення Верховного суду ці акції перейшли Фонду державного майна. Решту 29,5% акцій Вищий антикорупційний суд стягнув в лютому 2023 року за позовом Мінюсту. За роки під керівництвом РУСАЛу комбінат розкрадали та розбирали у великих масштабах. Після націоналізації аудитори висловили сумнів, що підприємство зможе нормально продовжувати роботу.

У серпні 2024 року ФДМ вистав ЗаЛК на приватизацію. Початкова ціна склала 151,9 млн гривень. Однак торги так і не відбулися через відсутність пропозицій. Пізніше ціну знизили майже вдвічі (до майже 76 млн грн), однак охочих придбати занедбаний комбінат досі так і не знайшлося.

Зараз обʼєкт знову готується до аукціону.

ДП «Завод алюмінієвої фольги»

Ще одне багатостраждальне підприємство, яке вже неодноразово намагалися виставити на продаж. Однак особливість ЗАФу полягає у тому, що він не пропрацював жодного дня. Ще у 1995 році вже згаданий алюмінієвий комбінат, будучи тоді ще державним підприємством, вирішив побудувати завод алюмінієвої фольги для виробництва упаковки продуктів харчування. Під це ЗАлК залучив під держгарантії кредит в 76,4 мільйона доларів. Навіть закупили обладнання від італійської компанії Fata. Потужність заводу мала скласти 36 тис. тонн пакувальних матеріалів на рік, з яких 27 тисяч – гладка фольга. Однак будівництво так і не завершили.

Уже у 2004 році, коли ЗаЛК викупив російський «АвтоВАЗ-Інвест», завод не увійшов до статутного капіталу комбінату, ставши окремим державним підприємством. Щоправда, так і недобудованим.

У 2016 році завод вперше виставили на приватизацію за ціною у 1,1 млрд гривень. Умови продажу передбачали недопущення звільнення працівників (на той час штат заводу складав аж 3 працівники) протягом півроку з дня переходу прав власності, погашення протягом 30 днів боргів по зарплатні й перед бюджетом та кредиторської заборгованості. Охочих придбати підприємство не знайшлося, тому вже у 2017 році відбулися повторні торги. Хоч ціна стала майже вдвічі меншою (584 млн), пропозиція знову нікого не зацікавила. У 2018 році Кабмін вилучив завод із переліку об’єктів великої приватизації. У 2021 його туди повернули, однак спроби продажу знову виявилися невдалими. 

У 2023 році «Завод алюмінієвої фольги» повторно виставили на продаж. Поки що покупець так і не знайшовся. Наразі активи підприємства складають 374 млн гривень, а заборгованість – 3,2 млн. 

Зараз обʼєкт знову готується до аукціону. 

Науково-дослідний центр та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка»

У порівнянні із минулими підприємствами, «Укрдіпрогазоочистка» не має такої багатої історії чисельних приватизацій чи зв’язків із російським олігархатом. Інститут заснували у 1997 році під егідою тодішнього МІністерства палива та енергетики. Основним видом діяльності підприємства є проведення досліджень та інжиніринг у сфері промислових технологій, зокрема розробка та впровадження систем очищення газових викидів.

У 2009 році в уряді вирішили ліквідувати науково-дослідний центр. Причиною стала відсутність виробничої діяльності підприємством. Однак процедура затягнулася. У звіті Рахункової палати за 2017 рік вказано, що завершенню юридичних процедур ліквідації заважають тільки формальні обставини – відсутність погодження від державних цільових фондів та державної фіскальної служби про заборгованість перед цими фондами та державним бюджетом.

У червні 2023 року Фонд держмайна виставив підприємство на продаж. Однак процес приватизації супроводжувався юридичною тяганиною. У серпні 2023 року інститут подав позов до Фонду державного майна України, оскаржуючи наказ про включення його майнового комплексу до переліку об’єктів малої приватизації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Фонду державного майна України прийнято з порушенням діючих норм законодавства. Крім того, процес приватизації ускладнює та сама процедура ліквідації, у якій інститут перебуває з 2009 року. Рішення про приватизацію оскаржили та скасували в судовому порядку. Та вже у грудні 2024 суд задовольнив касаційну скаргу Фонду держмайна. Тому зараз науково-дослідний центр очікує на потенційних покупців і знову готується до аукціону.