Лекції, обговорення та дитячі заходи: чим вразив «Читай форум» у Запоріжжі
В Запоріжжі, 12-13 жовтня, пройшов «Читай форум» в Незламному хабі «Титан». SODA також побувала на декількох заходах, і розповідає вам детальніше про подію в цьому матеріалі
Програма форуму була насичена: лекції, воркшопи, читання вголос, обговорення, презентації новинок, заходи для дітей. Також у «Титані» можна було поповнити свою бібліотеку у видавництв, які відвідали форум. Мало хто пішов з «Читай форуму» з пустими руками. Ми теж не стали виключенням.
Відвідавши два дні форуму, ділимося з вами корисною та цікавою інформацією в цьому репортажі.
Навігація по репортажу:
День перший:
- Лекція «Ex Libris»
- Презентація книжок Віталія Запеки та автограф сесія
- Презентація книги «Голоси. Антологія військових письменників» від Тетяни Пилипець
День другий:
- Lit-подорож «З Гаррі Поттером робимо дива»
- Малювання літературних персонажів від запорізької художниці Дар’ї Федоріної
- Тренінг. «Як подолати страх заговорити» від авторки та мовного коуча: особливості переходу з російської на українську від Ольги Лещименко
- Стендап «Живи життя тут і зараз» за оповіданнями циклу «Кухня про життя» від Ольги Лещименко
- Лекція «Як читати більше» від Анастасії Євдокимової
- Зустріч та презентація книжок з письменницею фентезі та детективів Дар’єю Новицькою
- Презентація історичного роману запорізької письменниці Ярослави Дегтяренко «Лицарі дикого поля
День перший
Лекція «Ex Libris»
Екслібрис (лат. ех libris — «із книжок») — книжковий знак, невелика художньо виконана етикетка, де вказано, кому належить книжка.
Лекторка та художниця-графиня Надію Харт розповіла, що розквіт розвитку екслібрисів в Україні припадає на початок 20-го сторіччя, після Української революції у 1917 році.
Український екслібрис завжди перебував у складних обставинах, адже йому постійно заважали розвиватися, а інші країни часто прагнули його привласнити. Попри це українські митці та науковці не здавалися та досліджували історію печаток.
Одним з перших дослідників був письменник Іван Франко. Великий вклад зробили й видатні графіки Георгій Нарбут та Василь Кричевський.
У 1922 році, коли більшовики почали окуповувати Україну, у Києві з’явився Інститут книги та друкарства (УНІК), що намагався дослідити історію українського екслібрису. Їхні дослідження були досить грунтовними. Вони навіть готували виставку. Проте про це дізналися більшовики та почали залякувати організацію, аби вони скасували подію. Після низки безпідставних арештів їм це вдалося. Проте УНІК продовжив свою діяльність та навіть друкував журнали власними коштами.
Загалом, український екслібрис більше розвивався на заході України, а особливо у Львові. Проте під час Другої Світової Війни радянська влада окуповує й цю частину України та розвиток екслібрисів, як і всього іншого українського, вимушено стає на паузу.
Знову екслібрисами зацікавлюються тільки у 1960х роках. Після того, як російському літератору дозволили зробити власний екслібрис, українські письменники також підхопили цю тенденцію.
Після історичного вступу Надія перейшла до сучасносного вигляду екслібрису, ілюструючи свої слова відповідними зображеннями на проекторі. Також познайомила слухачів з екслібрисами з портретами Тараса Шевченка (шевченкіадами), екслібрисами відомих світових зірок, екслібрисами інших країн та своїх знайомих.
Презентація книжок Віталія Запеки та автограф сесія
Жартівливий чоловік на ім’я Віталій Запека до 2014 року працював фотохудожником. Проте з початком військових дій на Донбасі, не роздумуючи, пішов на фронт, узявши з собою фотоапарат.
Фотографуючи, він викладав світлини на своїй сторінці Фейсбук, лишаючи під ними коментарі з поясненнями. Згодом помітив, що тексти набирають значно більше лайків, ніж фотографії. Спроба викласти фото без тексту не вдалася, читачі одразу почали просити коментар. Непомітно для себе він перестав викладати зображення та почав писати довгі тексти.
На фронті в нього був вільний час, тому розмірковував та друкував свої роздуми на нетбуці. Якось його тексти побачив харківський літератор Олександр Смурний та написав йому. Завязалося спілкування. Пан Віталій дав йому почитати кілька рукописів, один з яких дуже сподобався Олександрові.
Після народження онуки він усвідомив, що дитина може не мати про нього жодних спогадів та вирішив зафіксувати їх наперед у форматі книжки. Рукопис про пригоди дідуся й онуки побачив пан Олександр та одразу відніс його до видавництва «Vivat». Видання цієї книги стало для пана Віталія великою несподіванкою.
Іншу свою книгу «Цуцик» написав вже після звільнення з військової служби. Ідея прийшла до нього несподівано, на вулиці. На написання пішло 9 місяців. Коли дізнався, що видавництво «Білка» готує книгу до публікації, то здивувався.
Впродовж всієї презентації пан Віталій влучно жартував, тож його слухачам аж ніяк не було сумно. Закінчилося усе купівлею книг та автограф-сесією. Ми також не змогли втриматися та придбали собі примірник «Цуцика».
Презентація книги «Голоси. Антологія військових письменників» від Тетяни Пилипець
Організаторка Першого всеукраїнського форуму військових письменників, бібліотекарка та волонтерка Тетяна Пилипець почала презентацію з історії створення книги.
З початку повномасштабного вторгнення їй дуже хотілося зберегти голоси своїх форумських побратимів та посестер у якійсь формі. Разом із подругою вони вишукували історії та вірші військових у соцмережах та розповідали їх на відео, викладаючи ті на різних ресурсах.
Наприкінці року видавець Ігор Степулін та Український інститут книги допомогли їм укласти збірку-антологію. Тисячу примірників віддали у бібліотеки. Аби популяризувати книги, Тетяна разом з іншими членами колективу почали їздити з презентаціями по всій Україні.
Презентацію вирішили закінчити декламацією віршів з книги, які точно відгукнулися в серцях вдячної публіки.
День другий
Lit-подорож «З Гаррі Поттером робимо дива»
Дітям на книжковому форумі також було чим зайнятися – для них передбачили окрему програму. В ізольованій від загального залу кімнаті розташувалась дитяча зона. Туди батьки приводили малечу на створені спеціально для них заходи.
Один з таких заходів – Lit-подорож у чарівний світ Гаррі Поттер. 13 жовтня о 11 потяг «Гогвартс-Експрес» прибув на станцію «Титан». Подорож розпочалася.
В ігровій формі дітям розказали про Гогвартс, вручили листи та навіть провели через стіну 9 та 3/4. Чарівний капелюх розподілив малечу на факультети, розпочавши змагання. Протягом наступної години діти випробували свій розум, вирішуючи кросворди та складаючи пазли, та свою силу, змагаючись у «квідічі».
Працівниці вдало поєднувала фізичну активність з розумовою, залучаючи й найменших. Діти брали участь у вікторині, вчили заклинання та грали у квача, тікаючи від «дементора». А наприкінці всі отримали смаколики та закладки до нових книжок.
Малювання літературних персонажів від запорізької художниці Дар’ї Федоріної
Наступний захід умовно «для дітей» зібрав, на дивно, багато дорослих. Бажаючих взяти участь у майстер-класі з «Малювання літературних персонажів» виявилось не мало.
Ельза з «Крижаного серця», Русалонька чи Мавка. Герої знайомих з дитинства творів оживали на аркушах паперу. Бажаючим помалювати надали роздруківку з прикладом, пензлики, акрил та настанови як краще що зробити. Запорізька художниця Дар’я Федоріна, кружляла між учасниками майстер-класу, розказувала та показувала. Як зробити ескіз, змішувати фарби, робити розтяжку кольорів та, врешті, просто малювати.
Малюнків Мавки та лісових тваринок з однойменного мультфільму було найбільше. У чарівному світі є багато простору для фантазії, тож роботи вийшли різноманітні. А дорослі та діти емоційно розвантажилися, малюючи літературних персонажів.
Тренінг «Як подолати страх заговорити» від авторки та мовного коуча: особливості переходу з російської на українську від Ольги Лещименко
Практичні поради для переходу на українську мову у рамках тренінгу надала Ольга Лещименко – мовна тренерка, перекладачка, редакторка. Сама Ольга називає себе «коуч-мотиватор». Чому так – стало зрозуміло з самого початку.
Панна у жовтій сукні-вишиванці з букетом відповідних троянд моментально зібрала навколо себе десяток слухачів. Стільців всім не вистачило, але люди були не проти постояти. Перше запитання: «Чи є у вас в роду постраждалі від штучного голоду?». Руки всіх присутніх злетіли вгору. Справа в тому, що Ольга щиро вірить у родову пам’ять, тож тренінг частково перейшов у лекцію з історії.
Згадували Київську Русь, козаків-запорожців, постраждалих від радянської системи. Коли хтось російськомовний правильно відповідав на запитання, Ольга говорила: – Це у вас прокинулась родова пам’ять!
Година тренінгу пройшла у практиці української. Виправляли типові помилки використання суржика, згадали, як відміняти імена та числівники, а ще дізнались купу колоритних українських слів на зміну російським.
То як почати говорити українською? Ольга Лещименко радить:
– Починаємо з маленького. По-перше, читаємо українською якісні тексти… По-друге, думаємо нею. Почніть розмовляти з собою українською. Потрохи. От прокинулися зранку, і не йдете «варить кофе», а «варите каву, берете накладанець з маслом та кав’яром [бутерброд з маслом та ікрою]». І кажете собі «доброго ранку».
Людей старшого віку пані Олена заспокоїла так:
– Людина стара тоді, коли вона нічого не хоче. Це може стосуватися і 18-річних. Перейти на українську може будь-хто у будь-якому віці.
На питання: «Що робити україномовним у повністю російськомовному оточенні?» пані Олена відповіла:
– Якщо люди з оточення вас поважають, вони самі зміняться. Якби люди зі мною не говорили на початку, в кінці вони завжди кажуть «до побачення» та «дякую». Але якщо вже все – глуха стіна, ви теж не поступайтесь. Руки в боки, і не дозволяйте себе змінити. Подивіться, скільки людей загинули за українську [вказує на виставку з портретами митців розстріляного відродження]. І що ви не витримаєте свій особистий мовний фронт?
Стендап «Живи життя тут і зараз» за оповіданнями циклу «Кухня про життя» від Ольги Лещименко
Якщо ви думали, що стендап це обов’язково про щось смішне – Олена Лещименко вас здивує! Цей стендап був про котлети, ті самі по маминому рецепту.
Олена зі сцени зачитала оповідання з циклу «Кухня про життя». У ньому письменниця поділилася спогадами з дитинства та передала у маси мамин рецепт приготування котлет зі смачною скоринкою. Зачитала так, що голод, який і так давно прокинувся, став ще гостріше. Сама Олена називає цей стендап «тілесною терапією».
Так, цей стендап був не смішний, але дуже слиновидільний. А ще повчальний! У кінці оповідання «посткриптум» є інформація про сумнівні наголонабудете нових знань.
Лекція «Як читати більше» від Анастасії Євдокимової
Серед книголюбів і книголюбок не рідкісні випадки, коли кількість прочитаного не збільшується. Нема натхнення, неможливість зосередити увагу, важко знайти щось цікаве – якою б не була причина, час це виправити.
З цим допоможе культурна менеджерка та головна редакторка медіа «Сенсор», Анастасія Євдокимова та її лекція «Як читати більше».
Важливу роль у спонуканні до читання відіграють спеціальні додатки. Серед них:
- Rork – дозволяє вести календар з прогресом читання та оцінювати книжковий вибір інших користувачів;
- Абук – аудіокнижки, які дозволяють поринати у світ літератури навіть під час виконання домашніх справ;
- Goodreads – дарує можливість носити улюблені твори у вашому телефоні.
Спікерка представила кілька ресурсів для натхнення, щоб зацікавитися новою книжкою чи з ентузіазмом повернутися до старої.
Такими ресурсами є літературні канали «Шалені автор(к)и», «Фантастичні talk(s)», радіоблог Мирослава Лаюка «Кохання з другого погляду» та світ подкастів «Без назви», «Висока полиця», Kult: Podcast.
– Читання – це давно не лише час «я і моя книга», це також атрибути читання, – наголосила Анастасія, розповідаючи про дрібнички, які роблять процес більш захопливим.
Такими атрибутами є позначки олівцем або стікерами, таймер для читання, закладинки різних форм і кольорів, та навіть торбинка для читання.
Ще одним атрибутом є читацький щоденник. Він передбачає, що в ньому можна креслити, малювати, виписувати те, що вважаєте за необхідне.
Також спікерка анонсувала вихід її універсального читацького щоденника та енциклопедії для підлітків 11-13 років про українську літературу, де буде гарний песик-читач, вартий окремої уваги.
Тож як читати більше? Брати до уваги різні креативні рішення, як зробити читання комфортнішим та зручнішим: книжкові клуби, додатки та атрибути для читання. Бо найважливіше що рухає читання – це кайф та задоволення від процесу.
Зустріч та презентація книжок з письменницею фентезі та детективів Дар’єю Новицькою
Запорізька письменниця Дар’я Новицька вже понад шість років радує читачів різножанровими творами, серед яких фентезі та детектив. Її творчий шлях почався ще в дитинстві, коли через непрацюючий телевізор вона заглибилася в книги з бібліотеки бабусі й дідуся. Письменницький талант Дар’ї розкрився в шкільні роки, а пізніше вона вже писала фанатські вірші на тему фільмів у соцмережах.
Перші книги Новицької – це любовні романи, які вона опублікувала на онлайн-платформі Букнет. Але справжній прорив у творчості стався після того, як її чоловік, який завжди підтримував її захоплення, запропонував написати книгу, яка була цікавою і чоловічій аудиторії. Так з’явився її перший історичний детектив «Джон Вуд».
Перша книга «Джон Вуд» – це історія про спадкоємця тютюнової імперії, який, відмовившись йти слідами батька, відкриває технічну станцію в 1930-ті роки. Втім, невдовзі він стикається з мафією, яка вимагає грошей і обмін на його безпеку від них самих. Джон відмовляється і з цього починаються всі негаразди, які відбуваються з ним протягом книги. Сюжет побудований навколо особистого конфлікту героя, який змінюється від початкової віри у всевладдя грошей до розуміння, що справжня цінність – це люди поруч.
Друга книга «Ясміна: шлях до корони», належить до жанру фентезі, але без звичних магічних елементів. Це історія про принцесу, яка намагається врятувати своє королівство від війни, попри перешкоди, що створюють чоловіка в її оточенні. Головна героїня здобуває владу й доводить, що її наказів треба слухатися.
Вихід першої книги в світ був сповнений труднощів. Спочатку було важко знайти видавництво, яке б погодилося на співпрацю, потім – повномасштабне вторгнення, через яке видавництво «Кондор» припинило свою діяльність на рік. Після відновлення роботи романи побачили світ, хоча й у м’якій обкладинці, а не твердій, як планувалося
– Якщо характеризувати кожну книгу трьома словами, то «Джон Вуд» – впевненість, гроші, роздуми, «Ясміна» – незалежність, свобода, принципи. – коментує Дар’я Новицька, розповідаючи про свої книги.
Історія Дар’ї, її творчість і любов до письма можуть надихнути багатьох. Це приклад, що не важливо, з чого ви починаєте, навіть якщо ви аматор – ви маєте шанс закохати людей у вашу творчість та видати власну книгу. Головне – бажання.
Презентація історичного роману запорізької письменниці Ярослави Дегтяренко «Лицарі дикого поля»
Зустріч з Ярославою Дегтяренко почалася з її подяки присутнім, які попри всі тривоги та дощ знайшли можливість та сили бути сьогодні на «Читай форумі».
Авторка народилася та виросла в Запоріжжі. За фахом юрист, потім – домогосподарка. Писати вона почала десять років тому – від нудьги. Її перша книга «Лицарі дикого поля» була розпочата у 2014 році, і з того часу Ярослава присвячує свою творчість історичному жанру, зокрема козацькій добі та середньовіччю.
В доробку авторки, окрім «Лицарів», є також книга «Ярино, вогнику мій», трилогія «Між двох орлів», яка присвячена козацькій добі; романи «Останній володар» та «Князь русинів», присвячені 14-му століттю, останнім рокам незалежного існування Галицько-Волинської держави.
Нині Ярослава працює над біографією князя Романа Мстиславовича, а в майбутньому планує написати біографії гетьманів Павла Тетері та Івана Брюховецького.
Авторка почала писати задля розваги. Але чим більше авторка працювала над романом – тим більше розуміла, що не знає своєї історії, свого минулого. Відтоді це стало серйозною працею: їй захотілося описати історію так, щоб це було зрозуміло кожному.
Ярослава підкреслює важливість перевірки історичних джерел, бо деякі з них сформовані під впливом російської науки. Авторка також відзначила нові позитивні тенденції в українській історіографії.
Письменництво далося непросто – перша книга коштувала здоров’я через недосипання та недоїдання, але тепер Ярослава працює обережніше. Її чоловік, який спочатку скептично сприймав це захоплення, тепер є головним критиком і підтримкою.
– Це єдина людина, яка мене розуміє, добре мене знає, яка мене просто підтримує. Яка дає мені можливість писати, – з посмішкою коментує Ярослава.
Під час зустрічі Ярослава робила ліричні відступи, довго розповідаючи про історичні події, постаті та деталі їхнього особистого життя, постійно доводячи свою обізнаність та любов до своєї справи – написанню історичних романів.
На «Читай форум» ходили – Софія КРАСНОКУТСЬКА,
Дар’я ЛИТОВЧЕНКО, Наталія ЧАЙКА