МФК «Металург»: від футбольної гордості до бюджетного тягаря

Колись запорізький футбольний клуб «Металург» був однією з візитівок міста та посідав важливе місце в історії українського футболу. Команда стабільно виступала в Українській Прем’єр-лізі, а її академія дарувала українському футболу чимало зірок рівня національної збірної. Та все це зійшло нанівець у 2015 році. Тоді керівництво клубу оголосило про припинення фінансування та подальшу ліквідацію.

І хоча вже у 2017 році міська влада вирішила реанімувати «Металург», йому не вдалося повторити досягнень оригіналу. Новий вже комунальний клуб так і не зміг вийти у найвищий дивізіон, до того ж нерідко потрапляючи у різні корупційні скандали. Тому питання доцільності використання бюджетних коштів на клуб з такою репутацію почало виникати всі частіше. Особливо воно загострилося після початку повномасштабного вторгнення.

Як клуб опинився у такій ситуації та в якому стані зараз, детальніше у матеріалі

Як «Металург» став муніципальним

У вересні 2015 року керівництво ФК «Металург» оголосило про припинення фінансування клубу. Тодішні власники в обличчі директора заводу «Мотор січ» В’ячеслава Богуслаєва та його сина Олександра заявили про «відсутність економічної доцільності подальшого розвитку клубу». У офіційній заяві це рішення аргументували «загостренням економічної та політичної криз в Україні». Спочатку планували знайти нових інвесторів, навіть були певні усні домовленості із представниками «Запоріжсталю». Однак далі перемовин це не дійшло.

Вже у березні 2016 році сталася перша спроба реанімувати бренд «Металург». Тоді відбулося засідання ГО «Металург назавжди», заснованої вболівальниками червоно-чорних. Під час нього прийняли рішення перейменувати місцевий аматорський клуб «Россо Неро» на «Металург». На тому ж засіданні команда перейняла клубну символіку та кольори «Металурга». Вже у червні новий-старий «Металург» отримав атестат на участь у Другій лізі України. Однак колектив довго не протримався. Вже у 2018 році клуб не зміг отримати атестацію на новий сезон, і у підсумку закрився.

Паралельно цьому почалося закладання фундаменту для ще одного «Металургу» ー муніципального. У травні 2017 року тодішній міський голова Володимир Буряк на своїй сторінці у Facebook анонсував створення нової команди:

ー Нам вдалося зберегти дитячу футбольну школу «Металург Запоріжжя». Ця школа стане надійною базою для нашої муніципальної футбольної команди. Запорізьким футболістам буде де розвивати свій спортивний талант, щоб в майбутньому стати гравцями збірної України, ー написав тодішній мер.

Вже у червні міська рада проголосувала за появу нового муніципального «Металургу». Цікаво, що створений він був не з нуля, а після перейменування іншого муніципального обʼєкта ー комунального підприємства «Центральний стадіон». Воно займалося будівництвом та обслуговуванням «Славутич-Арени». Пізніше до клубу приєднали тренувальну базу ДЮСШ «Металург» та саму футбольну школу.

Корупція та скандали

Що притаманно багатьом комунальним підприємствам по всій Україні? Авжеж це сумнівні закупівлі, тендери та схеми. На жаль, старий-новий «Металург» не став виключенням. З 2017 до 2022 роки клуб неодноразово потрапляв у заголовки місцевих медіа через це.

Так, наприклад, у 2019 році міськрада віддала в оренду кілька ділянок землі на території спортивної школи «Металургу». Землю передали терміном на 19 років, а орендарями стали Лариса Пархоменко та Дмитро Греков. Початково там планували побудувати новий спортивний комплекс. Однак, вже у червні 2020 року в ЗМР вирішили змінити вид використання землі. У новому рішенні зазначалося про передачу Ларисі Пархоменко близько 1,1 га землі, однак вже для зведення торгівельно-розважального комплексу. Усього за 9 днів до голосування за передачу ділянки жінка зареєструвала компанію «Спортхаус 20», яка й отримала в оренду землю. У підсумку на території почали зводити новий бізнес-центр «Titanium». Однак об’єкт перетворився на довгобуд.

До того ж, у 2024 році виявилось, що «Спортхаус 20» заборгувала міськраді майже 2 млн гривень. Ще за рік до цього, Запорізький господарський суд зобов’язав компанію виплатити борг, однак фірма так і не віддала кошти.

«Металург» під час війни

Після початку повномасштабного вторгнення «Металург» зіткнувся з труднощами. Увесь клубний футбол зупинився до травня 2022 року, та і після відновлення чемпіонатів грати вдома стало неможливо через безпекову ситуацію в області. Єдиною втіхою став вихід у Першу лігу України за підсумками сезону 21/22.

Із виходом команди у вищій дивізіон зріс й бюджет. Якщо у 2022 році на клуб виділили 30 млн гривень, то у 2023 сума збільшилася вдвічі – до 63 млн. У багатьох це викликало здивування: чи дійсно доцільно виділяти такі суми, коли місто знаходиться в 30-40 км від фронту? Однак у представників влади це не викликало таких сумнівів. Тоді заступник міського голови Анатолій Васюк в інтерв’ю «Суспільному» сказав:

– Це небагато, такі ж кошти були закладені минулого року. Це ж і з урахуванням інфляційних процесів, і здорожчанням матеріальних цінностей, і підвищенням заробітної плати. Фактично в нас у Запоріжжі функціонував ФК, який і наразі є, який представляв у першій лізі Запоріжжя, а також була дитячо-юнацька спортивна школа «Металург».

У 2024 році на «Металург» виділили суттєво менше коштів – близько 48 млн гривень. Таке скорочення на 15 млн у порівнянні з минулим роком далося взнаки. У січні того року керівництво оголосило про розформування другої та жіночої команд, а також про скорочення штату тренерів футбольної школи.

2025 рік виглядає більш оптимістичним для клубу. На цей рік міськрада виділила на підтримку «Металургу» 53 млн гривень. З них майже 28 млн – на надання фінансової допомоги, майже 25 млн – на утримання спортивної інфраструктури, близько 6 млн – на утримання футбольної школи, та 3 млн гривень на будівництво споруди цивільного захисту. Також в кінці минулого року на порталі Prozorro з’явився проєкт будівництва укриття із футбольним полем на території футбольної школи «Металургу». Його вартість складає майже 38 млн гривень, а завершити будівництво планують до 20 грудня цього року.

Також у лютому «Металург» представив нову емблему. Логотип поєднує природні та індустріальні символи, що відображають історію та дух нашого міста. Центральним елементом емблеми є стилізоване зображення лисиці, яка уособлює швидкість, хитрість і стратегічне мислення – якості, необхідні у спорті. Нове лого сприйняли неоднозначно: чимало фанів критикувало новий дизайн у соцмережах команди.

Ще одне важливе оновлення відбулося у футбольній школі «Металургу». На початку цього року її очолив Сергій Зайцев – до цього директор академії львівського «Руху» та колишній тренер ще старого «Металургу» у 2011-2013 роках. 

За словами нашого співрозмовника зі структури клубу, після призначення Зайцева почалися певні позитивні кроки в роботі академії. Зросла якість тренувального процесу, з гравцями почали працювати одразу кілька нових тренерів: з техніки, з фізичної підготовки та з акробатики. Окрім цього, почали запроваджувати одразу кілька нових позашкільних турнірів для дітей 2012-2016. Головна мета – надати більше ігрової практики зростаючому поколінню.

Однією з головних проблем як дорослої команди, так і академії, є збереження людей. Після початку повномасштабного вторгнення чимало гравці та юних талантів виїхали із Запоріжжя через безпекову ситуацію. І хоча з набором до футбольної школи немає, змотивувати залишитися дуже складно:

– З’являється дитина, вона має потенціал, з дитиною працюють, вона показує результати. Однак в один момент – хоп, батьки вирішили, що треба виїздити, зібрали речі і поїхали. Так, утримання дитини в клубі досить проблематично, тому що фінансування, в плані тих же контрактів, не таке велике. У U-19 футболісти підписують якісь недоконтракти, але фінансування не настільки велике, щоб мотивувати людину залишитися, – ділиться наш співрозмовник.

А як у інших

«Металург» не єдиний муніципальний клуб в українському футболі. У Перші лізі України, в якій виступають червоно-чорні, є одразу кілька команд, які підтримуються з бюджетів своїх міст. 

Наприклад, футбольний клуб «Прикарпаття» з Івано-Франківська. Команда підпорядковується КП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». У 2024 році на фінансування клубу виділили 25 млн гривень. 

Ще один приклад – вишгородський «Діназ». Клуб знаходиться у власності Вишгородської міської ради, а минулого року на нього виділили 6 млн гривень.

Як бачимо, до рівня фінансування «Металургу» не дотягує жодна інша команда. До того ж, на відміну від запорізького клубу, суперники з Вишгорода та Івано-Франківська мають змогу проводити матчі на домашніх стадіонах через віддаленість від зони бойових дій. Це дозволяє генерувати хоч якийсь-то прибуток з квитків.

Чи потрібен «Металург»

Дискусія щодо доцільності існування такого явища, як муніципальні футбольні клуби точиться вже доволі довго. Нерідко по Україні траплялися випадки, що за ширмою «підтримки місцевого футболу» крилися різні корупційні схеми та відмивання. Зараз же, в умовах війни, питань до потреби виділяти кошти на футбол виникає все більше. 

На ті 50 млн, що виділили на запорізький «Металург» у цьому році, можна поглянути з двох сторін. З футбольної точки зору – це мало. Якщо клуб ставить за мету вихід в Українську Прем’єр-лігу та спробу там закріпитися, то цих грошей точно недостатньо. Середній бюджет команд УПЛ, навіть з нижньої половини таблиці, складає приблизно 3-4 млн доларів. А виділяти такі суми з бюджету міста, яке знаходиться в 30-40 км від фронту, було б точно недоцільно.

З точки зору звичайного запоріжця, який не слідкує за футболом, 50 млн є великими грошима. Причини зрозумілі: через вже згадану близькість до фронту та регулярні обстріли логічніше було б перенаправити ці кошти на оборону. 

То що ж робити в такій ситуації. Одним із непоганих варіантів була б повна приватизація. Коли футбольна команда належить певному власникові чи компанії, то на неї дивляться більше як на бізнес. Так зростають шанси на більш грамотне планування та більші фінансові вкладення. 

Гарний приклад – житомирське «Полісся». У 2021 році клуб викупив український бізнесмен Геннадій Буткевич. Команда одразу покращила результати та змогла вийти в УПЛ. Однак «Металург» знаходиться в складнішій ситуації. Як мінімум через близькість до лінії фронту. Тому питання залишається відкритим.