Від “Запоріжсталі” до Офісу Президента: чим відомий колишній запорізький посадовець Омельянович, який перебрався аж на Банкову

На одного колишнього представника нині забороненої в Україні політичної партії “Опозиційний блок” в Офісі Президента стало більше. Раніше посаду заступника керівника Офісу отримав Ростислав Шурма – ексочільник легендарної “Запоріжсталі” і одне з облич “Оппоблоку” зразка 2019 року. Тепер же компанію на Банковій йому склав і Роман Омельянович – колишній керуючий справами Запорізької міськради, що також колись трудився на “Запоріжсталі”. В середині вересня Омельяновича призначили позаштатним радником Шурми в ОП. 

Відтак, ми вирішили згадати і про його роботу на “Запоріжсталі”, і про спроби “захоплення” міськради, і про співпрацю з “Опозиційним блоком”. А ще спробувати відповісти врешті на питання – так хто ж такі ці загадкові “радники з Офісу Президента”, чим вони займаються і чому їх стало аж настільки багато

Хто такий Роман Омельянович

41-річний Роман Омельянович починав будувати свою карʼєру на “Запоріжсталі”, яку багато років очолював Ростислав Шурма і яка входить в пул промислових гігантів олігарха Ріната Ахметова. Омельянович тут був помічником генерального директора – знову ж так, Шурми, та начальником управління справами адміністрації. 

Про близькість Омельяновича до родини Шурми красномовно свідчить також і той факт, що окрім роботи з Шурмою-молодшим, Омельянович працював і з його батьком. Він трудився помічником в той час, коли Ігор Шурма був народним депутатом, обравшись в парламент від забороненого нині в Україні “Опозиційного блоку”. З цією політсилою пов’язана і тодішня діяльність Шурми-молодшого. У 2015-му Ростислав Шурма очолював обласний осередок цієї політсили, продовжуючи керувати “Запоріжсталлю”.

З “Опозиційним блоком”, зрештою, пов’язана і подальша кар’єра самого Омельяновича. Партія, членом якої він був, на місцевих виборах в Запоріжжі завела в міську раду два десятки депутатів, яких вистачало для створення коаліції. Посаду ж міського голови отримав ще один виходець з комбінату “Запоріжсталь” Володимир Буряк, який хоча й обирався як самовисуванець, але “тяжів” до депутатів з “Опозиційного блоку”. Настільки, що новий міський голова доволі скоро знайшов для Омельяновича посаду, призначивши керуючим справами виконкому. 

Посада Омельяновича виявилася дуже медійною. Адже в усі наступні роки каденції Буряка в Запорізькій міськраді, Омельянович регулярно з’являвся в журналістських матеріалах, коментуючи роботу мерії. Наприклад, він системно зʼявлявся в ефірах муніципального телеканалу “МТМ”, раз за разом розповідаючи про святкування 9 травня, перебіг якихось різних конкурсів, свят тощо. 

“Золотий” період в Запоріжжі

Цей період можна сміливо назвати “золотим” для родини Ростислава Шурми в Запоріжжі. Так, наприклад, саме в цей період – з 2017 по 2019 роки – під будівництво СЕС тут віддали 245 гектарів. Віддали фірмам, пов’язаним з Шурмою та ексфіндиректором “Запоріжсталі” Русланом Божком. Усі ділянки були передані в обхід закону – без конкурсу, а деякі ще й із порушенням Генплану. 

У 2019-му “прорватися” в парламент намагалися одразу дві “опозиційні” політичні сили. Першій – “Опозиційній платформі – За життя” – пощастило і вона завела в Раду цілу низку дуже сумнівних депутатів, серед яких і Віктор Медведчук, і Тарас Козак. Друга – “Опозиційний блок” – вибори провалила. Ростислав Шурма ставку робив саме на “Опозиційний блок”, в складі якого і хотів потрапити до парламенту, ставши одним з основних облич партії. Але не судилося. Восени 19-го він також пішов і з посади генерального директора “Запоріжсталі”. Все виглядало так, що посадовець, після програшу на виборах, пішов у тінь. Ім’я Ростислава Шурми дійсно на якийсь час зникло з медіа.

На наступних місцевих виборах у 2020-му Володимир Буряк переобрався, отримавши крісло мера вдруге, вже як представник власної партії “Єднання”. Роман Омельянович продовжив керувати справами виконкому. Але ця каденція закінчилася дуже швидко. 

2021-й приніс багато хороших новин для Ростислава Шурми і настільки ж багато поганих – для близьких до нього людей в запорізькій мерії. Сам Ростислав Шурма знову з’явився в публічному просторі. Навесні 2021-го президент Володимир Зеленський доволі несподівано призначив його членом наглядової ради концерну “Укроборонпром”. В листопаді ж 21-го Шурма отримав набагато кращу посаду – заступника керівника Офісу Президента. Отримав, до слова, теж доволі несподівано для всіх, навіть попри “опозиційне” минуле.

Захоплення міськради і судова справа Омельяновича

У Запоріжжі ж все було дуже неспокійно. Спочатку, влітку 21-го, група невідомих молодиків в спортивних костюмах захопила сесійну залу міськради прямо перед початком засідання, по суті заблокувавши роботу. Іронічно, що в будівлю вони не те щоб сильно проривалися, спокійно зайшовши і, ховаючи обличчя за медичними масками, зайняли місця депутатів. Ця подія в подальшому сильно зачепить Омельяновича. 

Далі містом прокотилася хвиля обшуків від правоохоронців, яка торкнулася також і мерії, і, власне, кабінету Буряка. Тоді в медіа доволі активно почали обговорювати можливий переділ влади в місті. І фінал не змусив себе довго чекати. Вже у вересні  Володимир Буряк пішов у відставку. Офіційна версія – за станом здоровʼя. Неофіційна…Неофіційних версій було занадто багато, щоб зупинитися на якійсь одній, але всі вони так чи інакше стосувалися саме питання перерозподілу влади в місті.

Одразу ж після цього зняли з посади й Романа Омельяновича. Зняли – але про його існування не забули. Бо правоохоронці почали розслідування того самого інциденту з захопленням невідомими людьми сесійної зали. Омельянович опинився серед підозрюваних.

Слідство вважало, що саме Роман Омельянович надав відповідні накази поліцейським та посприяв пропуску цих чоловіків під приводом “особистого прийому”. Наприкінці 2022-го все виглядало так, що підозрюваний вже має всі шанси стати обвинуваченим. Але суд вирішив інакше.

“Працівники поліції були присутні у достатній кількості (більше 100 осіб) і у разі наявності порушень законодавства з боку відвідувачів мали б припинити незаконні дії. Впливати на це обвинувачений не міг” – йдеться в судових матеріалах.

В результаті, суд визнав Омельяновича невинуватим, бо довести порушення так і не вдалося. Це було в кінці грудня 2022-го і тоді в судових матеріалах “засвітилася” його нова посада – “ радник директорату з економічних питань Офісу Президента України”. Цікаво, що тоді ніхто чомусь не звернув уваги на цей факт. Можливо через те, що Омельяновича більше не запрошували не ефіри і він навіть активність на своїх сторінках в соціальних мережах звів до мінімуму, обмежуючись хіба що репостами. 

Втім, схоже, що робота в ОП була успішною. Адже вже у вересні 2023-го Роман Омельянович знову почав працювати з Ростиславом Шурмою напряму. І цього разу вже в якості його позаштатного радника в Офісі Президента. Важливо, що Омельянович став радником в розпал “великої чистки” – саме восени 23-го ОП почало звільняти вже аж занадто роздутий штат радників різного типу. Потрапити на цю посаду в такий момент “випадкова” людина точно не змогла б.

Хто такий радник?

Питання радників з Офісу Президента почало цікавити медійників ще кілька років тому, коли виявилося, що ці дивні посади отримують як наближені до влади особи, так і персонажі з відверто сумнівними біографіями. Виглядало це так, що посаду радників, а разом з нею і доступ на Банкову та відповідне посвідчення, що давало формальні підстави пробувати “вирішувати” справи, в тому числі і бізнесові, “вигадали” чи не навмисне. Судіть самі, посада “позаштатного радника”, як виявилося, не передбачає ніяких обов’язків, а разом з цим і отримання заробітної платні. При цьому, кількість людей, які зголошувалися на цю таємничу посаду, регулярно зростала. 

То що це за посада? Що повинні робити радники і для чого вони взагалі Офісу Президента? Відповідь на журналістський запит з ОП свідчить про те, що обов’язки більш-менш прописані для штатних радників керівника Офісу, яких зараз залишилося геть небагато. Обов’язки ці доволі розмиті, адже радник може як готувати для очільника Офісу промови, так і координувати роботу з Кабміном чи Верховною Радою або і взагалі вести перемовини з нашими міжнародними партнерами. При цьому штатні радники отримують заробітну платню, хоча й доволі посередню.

Поняття ж “посадових обов’язків” для позаштатних радників, яких більшість і які є не лише в керівника ОП, але й в його заступників, відсутнє. Виходить, що керівництво Офісу Президента самостійно визначає чим займаються ці люди, які функції виконують і де закінчується сфера їхніх повноважень. Доволі іронічно також, що в ОП відмовилися надавати журналістам трудові біографії своїх радників, посилаючись на закон, що захищає персональні дані. Виходить, що сьогодні ми маємо низку людей, які мають доступ на Банкову і виконують якусь діяльність в інтересах держави, але ми не знаємо про цих людей нічого, а самі вони не зобов’язані ні звітуватися, ні декларувати свої доходи.

Розпитати про нову посаду і нові обов’язки ми вирішили Романа Омельяновича особисто. Втім, говорити з журналістами про роботу в Офісі Президента він не захотів – послався на зайнятість. Нам лишається тільки продовжувати спостерігати за діяльністю і Омельяновича, і його керівника – Ростислава Шурми. Щось нам підказує, що результати цієї співпраці будуть помітними в Запоріжжі вже дуже скоро.