«10 хвилин пішки і ти в парку»: нове бачення зелених просторів міста

Парки, сквери й інші зелені зони залишаються болючою темою для міста. В Запоріжжі нещодавно почали створення нової концепції парків та скверів. Громадськість також долучилася до обговорення. Поки що було тільки два засідання робочої групи. На другому активні містяни презентували перші бачення. Ми поспілкувалися з учасниками зустрічі та дізналися, які ідеї вони пропонують, що вважають пріоритетним і яким бачать майбутнє запорізьких парків – про це детальніше у матеріалі

Перше засідання робочої групи з розробки концепції розвитку парків і скверів відбулося в травні, друге – 14 серпня, де активні мешканці міста представили своє бачення. На обговоренні зібралися громадські організації, дизайнери, юристи та активісти. Теми піднімали різні: від збереження дорослих дерев і висадження стійких до кліматичних змін рослин, до облаштування вбиралень, майданчиків для вигулу тварин та забезпечення безбар’єрності скверів.

Окремо говорили й про культурно-історичну пам’ять: пропонували зберігати її у зелених зонах і навіть підсвічувати, щоб поєднати природу з ідентичністю міста. 

Водночас звучали і застереження: без чітких термінів та критеріїв складно буде реалізувати будь-які правила.

Наприкінці зустрічі відбулась презентація двох варіантів концепції: ґрунтовний від дизайнерів «Запорізької політехніки» та надихаючий на розвиток зеленого простору від активістки Вікторії Чикалової.

Як може виглядати «зелений простір Запоріжжя»

Презентація, підготовлена Вікторією, спирається на світові приклади: вертикальне озеленення хмарочосів у Сінгапурі, «зелені коридори» Медельїна чи шкільні двори-оазиси в Парижі.

Місію документа сформульовано так: «У творчій співпраці з громадою створити цілісну систему зеленого простору міста, що забезпечує якісну рекреацію, приваблює гостей і робить Запоріжжя комфортним для життя».

Серед цінностей концепції визначаються інклюзивність, прозорість процедур, екологічність, безпека, а також «демографічна справедливість» – доступ кожного мешканця до зеленої зони не далі, ніж за 10 хвилин пішки.

Вікторія підкреслює: якісний простір має бути поруч із кожним жителем.

– Людина повинна мати можливість від місця свого мешкання дібратися до якісної зеленої зони не довше, ніж за 10 хвилин, без транспорту. Це світовий стандарт, – пояснює вона. – Орієнтуватися потрібно на маму з візочком, яка має дійти до парку не втомившись і не опинившись у ситуації, коли дитині вже потрібно їсти чи відпочити.

У презентації Чикалова пропонує, аби міська влада спершу провела аналіз всіх зелених територій.

– Треба визначити все, що ми маємо зараз: від парків і скверів до територій без статусу, які потенційно можуть стати зеленими зонами. Після цього провести SWOT-аналіз, щоб зрозуміти слабкі й сильні сторони, проблеми та можливості. І тільки тоді переходити до створення справжньої концепції, – наголошує вона.

Досвід Ланкастера: системність замість хаотичних рішень

У підготовці Вікторії допомагав урбаніст Олексій Добряков, який познайомив з підходом американського міста Ланкастер (штат Пенсільванія).

– Ланкастер тут радше символ. Це приклад правильного ставлення до громадських парків, – пояснює Добряков. – Головне, що дає ця концепція, – розуміння системи: які парки є, для яких цілей вони підходять, у якому стані перебувають і як пов’язані між собою.

У США, додає він, такі плани створюють прозорість у роботі міської влади та дозволяють жителям впливати на результат:

– Ми відкриваємо план і одразу розуміємо: цей парк для бігу, цей для прогулянок із собакою, а тут треба відремонтувати лавки. Є чіткі строки та бюджети. У Запоріжжі ж такого немає, усі рішення ситуативні.

Добряков переконує: системний підхід здатен змінити логіку управління містом.

– При системному підході місту не потрібні «міцні господарники». Потрібні менеджери, які просто виконують план, затверджений на роки вперед. Це як техогляд автомобіля: ти знаєш, що треба робити і коли, – каже він. – Тоді з’являється прозорість, передбачуваність і якість благоустрою.

За його словами, у разі впровадження концепції в парках з’явиться не лише оновлена інфраструктура, а й передбачуваність розвитку.

– Жителі побачать результат, і саме результат стане критерієм оцінки влади, – наголошує урбаніст.

Беєбарʼєрність як основа майбутніх парків

Під час обговорення, свої пропозиції представила і Тетяна Воскобойнікова, членкиня ГО “Спільно HUB”, наголошуючи, що у майбутній концепції розвитку парків і скверів має бути закладений принцип безбар’єрності:

– Безбар’єрність повинна базуватися на універсальному дизайні, тобто створення просторів, доступних для всіх: людей з інвалідністю, літніх мешканців, батьків із візочками, а також тих, хто тимчасово має обмежену мобільність.

Активістка підкреслює: йдеться не лише про фізичну доступність території, а й те, що концепція має передбачати зрозумілу навігацію, адаптовану інфраструктуру, зручні маршрути від зупинок транспорту та доступ до адміністративних послуг, пов’язаних із користуванням зеленими зонами.

Серед ключових рекомендацій, які Тетяна внесла на обговоренні:

• облаштовувати доріжки з рівним покриттям, тактильним маркуванням і достатньою шириною для візків;
• передбачати доступні вбиральні з пандусами, поручнями, кнопкою виклику допомоги;
• впроваджувати принципи адаптивності та тактичної урбаністики, тобто тестування нових рішень у пілотному режимі;
• створити механізми залучення громади: від воркшопів і громадських обговорень до спільного мапування ідей.

Першим кроком, вважає активістка, має стати аудит існуючої інфраструктури, адже це допоможе визначити найкритичніші бар’єри, з якими мешканці стикаються щодня. Особливу увагу пропонує зосередити на ключових маршрутах: лікарні, школи, адміністративні установи.

Також Тетяна додає, що важливо аби процес змін був відкритим і включав участь громади, зокрема представників маломобільних груп, а впровадження рішень базувалося на єдиних стандартах, які гарантують якість, сталість і ефективність оновлення міського середовища.

– Зараз у місті вже розроблено безбар’єрні маршрути загальною протяжністю 90 кілометрів, – уточнює вона. – Але процес планування не був інклюзивним: громадськість не долучали ані до попереднього моніторингу, ані до обговорень.

Попереду ключове засідання

Наступне засідання робочої групи має стати ключовим для розуміння розробки документів, від яких залежатиме майбутнє парків і скверів Запоріжжя. Однак коли воно відбудеться, поки невідомо. 

Авторка матеріалу – Вікторія ТЕРТИШ