В Запоріжжі відбувся фестиваль «Дім актора. Занурення» – ФОТОРЕПОРТАЖ
Минулого тижня в Запоріжжі відбувся театральний фестиваль «Дім актора. Занурення». SODA відвідала один з днів фестивалю і розповідає, що було цікавого в Центрі культурних послуг «Титан», в цьому фоторепортажі
Фестиваль проходив з 7 по 10 листопада в трьох локаціях: театр-лабораторія Vie, Туристичний інформаційний центр та Центр культурних послуг «Титан». Насичена програма передбачала не тільки театральні вистави, але і інтерактиви, наприклад, зйомку фільму, в якій міг взяти участь будь-хто з відвідувачів фестивалю.
Ми ж «занурились» у цей театральний вир у суботу.
На вході у просторе фойє «Титану» нас зустрічають усміхнені дівчата, які надягають браслетики-пропуски і роздають програмки.
– Тут резиденція Garage Party, а на третьому поверсі знімають фільм «Ліфт». Запрошуємо вас взяти участь. Також на другому поверсі танцювальний воркшоп.
Дякуємо, беремо програмку і йдемо оглядати локації. Першою нашу увагу привертає резиденція Garage Party. Яскраві ліхтарики, килими на підлозі, крісла-мішки, діджейський пульт, а позаду купа старих комп’ютерних моніторів. Виглядає цікаво, а музика додає гарного настрою.
Поруч бачимо інсталяцію – килим, над центром якого висить металеве серце. Що це таке, не написано. Пізніше ми дізналися, що тут буде відбуватися перфоманс «Пульс довіри». Металеве серце, яке гойдається між учасниками перфомансу, символізує вразливість людських почуттів, поєднаних зі здатністю до взаємної підтримки та відновлення.
Праворуч помічаємо невеличкий ярмарок з листівка, стікерами, футболками та листівками. Виявляється тут свої роботи показують запорізькі художниці, а також проєкт Drink&Draw Mlyn, заснований художницею Марією Голубєвою.
Купуємо собі по листівочці та рушаємо далі, і зустрічаємо стенд від запорізької організації Zero Waste ZP, які займаються просуванням філософії – життя без сміття. У своїй майстерні Plastic On вони переробляють пластикові відходи на цікаві і корисні речі: підставки для смартфонів, брелоки, прикраси, обкладинки для блокнотів та багато іншого.
Роздивившись перший поверх, піднімаємося відразу на третій, бо там знімають фільм «Ліфт».
Довгий коридор приводить нас до жінки, яка з ентузіазмом закликає перехожих доєднатися до зйомок. Намагається залучити і нас. Ми ж просимо показати нам ліфт. Але жінка не відразу погоджуються, бо це ж таємниця кінопроцесу і учасники, які вже зібралися в коридорі, можуть побачити, що на них чекає.
А чекає на них не просто фільм, а фільм-експеримент. Суть у тому, що людина заходить в ліфт, її зачиняють, і там вона може робити, що захоче: співати, кричати, викликати диспетчера, плакати.
Але ми, користуючись тим, що ми журналісти, просимо одним оком глянути на цей ліфт. Нам дозволяють.
Двері відчиняють і перед нами ліфт. Справжній ліфт з дверима, кнопкою виклику. Всередині він виглядає, як старий ліфт в будь-якій дев’ятиповерхівці. Дуже реалістично.
Покидаючи «Титан», думаємо, що на жаль, ми не побачили натовпу, хоча локації та інтерактиви цікаві. Або ж ми вибрали нелюдний час. Тим не менш, сподіваємося, що цей фестиваль і справді стане платформою для спілкування молоді та створення нових творчих проєктів.
