Прогулянка у «Сосенки»: цікаві куточки правого берегу Запоріжжя – ФОТОРЕПОРТАЖ

Перше, що згадують про Запоріжжя – це заводи. Однак у нашому місті є не тільки індустріальні пейзажі. Хортиця відома всім, а от сосновий бір, який розкинувся на правому березі Дніпра, не настільки популярна локація. Тому в останні теплі дні журналістки SODA вирушили на прогулянку і запрошують вас познайомитися з «Сосенками»

Між Бородінським мікрорайоном і Великим Лугом розкинувся невеликий ліс. Або, як його називають місцеві – «Сосенки». Це територія для пікніків, занять спортом, прогулянок з хвостиками та інших активностей. 

Сьогодні ми на прогулянці з песиками. Вже з перших кроків в «Сосенках» відчуваємо особливий аромат хвої. Тут атмосфера ніби занурює в інший світ – далеко від міської метушні. Про неї нагадує лише віддалений шум машин, що ледь доноситься з дороги поруч .

Хвойні дерева ростуть густо, їх крони тягнуться високо в небо. Між ними проростають чагарники та інші рослини. І цей симбіоз робить доріжки, що йде в глиб, ніби казковими. 

Центральна стежка привела нас до роздоріжжя, і ми зупиняємося на мить, щоб обрати напрямок. Один шлях на простору галявину, а інший – до тихого берега Дніпра, схованого серед зелені. Обираємо берег. 

Дорога стає трохи крутішою, звивається поміж деревами, і ось перед нами відкривається вид на воду. Сосни тут відступають, даючи місце простору понад річкою. 

Однак весь берег густо вкритий високим очеретом, що візуально робить річку далекою від нас. 

Дерева тут обплетені хмелем, і його тонкі зелені пагони тягнуться вгору, обіймаючи стовбури. Робимо паузу, роздивляємося протилежний берег Дніпра. На тому боці видніються будинки, які здаються крихітними через відстань. А також заводи, але тут ними навіть і не пахне.

Безтурботно спостерігаємо за тим, як річка віддзеркалює обриси дерев і неба. І за рибалками, що стоять вдалині. Їхні силуети рухаються плавно, вони зосереджені на своєму занятті. Час тут наче зупинився – лише птахи пролітають над водою кидаючи свої тіні на річкову гладь. 

Собаки насторожено прислухаються до звуків, що доносяться з очерету. Час від часу чути тихий шурхіт – можливо, там птахи або якісь маленькі мешканці ховаються серед стебел. 

Це ідеальне місце для невеликого пікніка або просто для того, щоб спостерігати за життям річки і птахами. Однак сьогодні стежка веде нас далі через ряди сосен. Через кілька метрів вона плавно перетікає в іншу – до галявини, де вже листяні дерева й трав’янисті рослини займають своє місце окремо від хвойних гігантів.

Тут розкинулося дерево, що поросло грибами (трутовиками лускатими) і мохом. У наш кадр потрапляє бігун. Водночас з тим, часто проїжджають велосипедисти, прогулюються люди зі своїми чотирилапими друзями. У лісі знайдеться місце для всіх. 

Наприкінці прогулянки нас проводжає захід сонця. Останні промені фарбують дерева у яскраві відтінки – жовтий та помаранчевий. Білі хмари поступово перетворюються на бузкові й рожеві. Блакить набуває синього кольору. Ніч наближається. Скоро лісові мешканці – зайці, білки, їжаки, фазани – вийдуть зі своїх сховків, а гості лісу підуть додому.