Котокафе в Запоріжжі: затишний дім для котиків з особливими історіями
4 хвилини на читання
З початком повномасштабного вторгнення життя в Україні змінилося для кожного з нас, і це не оминуло й наших чотирилапих друзів. Війна змусила тисячі тварин залишити свої домівки. Однак, попри всі труднощі, небайдужі українці знаходять різні можливості та активно допомагають тваринам, які потребують підтримки.
Багато людей створюють притулки та інші місця, де пухнастики можуть отримати другий шанс на щасливе життя. Одним із таких прикладів є котокафе Meow Cafe в Запоріжжі
SODA поспілкувалася з засновниками Олександром Авраменко та Катериною Таран про допомогу тваринам з прифронтових територій, фінансування закладу та як котики пристосовуються до нового життя.
Про ідею
У Запоріжжі вперше відкрили заклад з котиками у форматі антикафе. Там готують ароматні напої, пригощають смаколиками, доглядають за котиками та шукають їм відповідальних господарів.
Наразі в закладі мешкає 10 тварин, які були врятовані з вулиць Запоріжжя та області. Усі вони мають щеплення та пройшли ветеринарний огляд, а тепер чекають на своїх котобатьків та затишні домівки, де про них подбають.
Meow Cafe заснували Олександр та Катерина. Олександр за освітою автослюсар, а Катерина навчається на факультеті менеджменту в Запорізькому національному університеті. Пара розповідає, що любить котиків та вирішила поєднати благодійну ініціативу з бізнесом.
– Я не можу дивитися на безпритульних тварин. В них немає дому і завтра, можливо, їх може збити машина. Мені боляче на це дивитися, тому наша головна задача – це допомогти та врятувати якомога більше тваринок, – розповідає Олександр
Відкрити заклад власникам допоміг фінансовий грант «Добра справа» та батьки Катерини. Проте з першого разу вони отримали відмову, оскільки бізнес-план був недопрацьований.
– Ми не опустили руки та відкрили котокафе власним силами, а вже через декілька місяців отримали грант у сумі 150 тисяч гривень, – зазначає Олександр
Про заклад
Заклад знаходиться у підвальному приміщенні по вулиці Вячеслава Зайцева, 2. При вході у кафе нас одразу зустрічають пухнасті мешканці, які з цікавістю розглядають кожного відвідувача.
Підлога застелена м’яким килимом, що створює відчуття затишку та домашнього тепла. У кімнаті є зручні та м’які пуфи. А на полицях можна знайти безліч настільних ігор на будь-який смак. Для любителів відеоігор у другій кімнаті доступний PlayStation.
Валерія з молодшою сестрою прийшли в котокафе перший раз. Розповідають, що час проведений з котиками їм дуже сподобався та вони планують регулярно відвідувати пухнастих мешканців закладу.
– Ми обіймалися з котиками, грали у відеоігри та їли солодкі смаколики. Найбільше нам сподобався котик Біляш, бо він такий милий та ласкавий, – розповідає Валерія
У кафе панує розслаблююча атмосфера: тваринки займаються своїми справами. Хтось солодко спить, згорнувшись клубочком на пуфіку, хтось уважно спостерігає за тим, що відбувається на вулиці через вікно, а хтось спілкується з відвідувачами.
Про котиків
У кожного котика є свій характер та своя історія. Першим нас зустрічає котик Димок:
– Мур-мяу! Я Димок, і, мабуть, у мене дев’ять життів, і одне з них було дуже непростим. Колись я бігав полями Запорізької області зі своєю сестрою Фанею, ховався в кущах і шукав їжу. Одного разу я почув гучні та страшні звуки, що розривали повітря, щось вдарило поблизу і я втратив око. Однак одного дня я відчув, як сильні руки підняли мене з землі. Це були військові, справжні герої, які знайшли мене, коли я вже не міг сам впоратися.
Вони врятували мене і мою сестру, дали нам новий шанс на життя. Я чув, як вони казали, що ми заслуговуємо на домівку, де нас любили б і доглядали.
Так ми опинилися в котокафе в Запоріжжі. Хоч у мене і немає одного ока, це не заважає мені бути дуже милим та ласкавим. Я люблю, коли мене гладять і чухають за вушком. І знаєте що? Навіть після всього, що зі мною сталося, я все одно залишився хоробрим, сміливим і завжди готовим до нових пригод!
Особливий статус в котокафе має котик Говоруша, оскільки він один із перших поселився в закладі. Власники розповідають, що знайшли його в Запорізькій області зі зламаною лапкою та вибитим кликом, оскільки він випав з вікна. Господарі покинули його на вулиці. Після тривалого лікування котика передали сюди. Він залишився кульгавим, проте на його життя це ніяк не впливає.
Говоруша грайливий, ласкавий та дуже любить розмовляти з відвідувачами.
– Говоруша – це наш перший котик. Він наш улюбленець, тому його ми точно не віддамо.
Ще в закладі мешкають кішечки-сестрички Мишка та Ночка. Вони також мають сповнену випробувань історію. Волонтери знайшли їх у темному підвалі в Запорізькій області. У кожної з них немає одного ока.
Після тривалого лікування та відновлення Мишка та Ночка знайшли прихисток у котокафе. Попри свій непростий життєвий шлях, сестрички залишилися дуже лагідними.
Нещодавно у закладі з’явилась новенька кішечка на ім’я Мікі. Якби ми її розуміли, то почули б її історію так:
– Більшу частину свого життя я провела на вулиці. Десять років блукала по місту, втікаючи від холоду взимку та ховаючись від спеки влітку. Я завжди була сама, і навіть не знала, що таке справжній дім. Мене знайшли волонтери та привезли сюди. Мені трохи важко, оскільки я адаптуюся не лише до людей, а й вчуся довіряти іншим котикам, що живуть у котокафе.
Іноді мені хочеться триматися подалі, спостерігаючи за відвідувачами та новими друзями на відстані. Поступово я роблю маленькі кроки назустріч новому життю. Вчуся грати з іншими та ділитися простором. Для мене адаптація нелегкий процес, але я починаю розуміти, що тут я можу бути частиною великої сім’ї, де мене люблять та підтримують.
Наразі власники котокафе планують відкрити схожий заклад на правому березі Запоріжжя.
Якщо ви бажаєте допомогти пухнастикам, т відвідайте котокафе, яке знаходиться у центрі Запоріжжя неподалік цирку за адресою: вулиця Вячеслава Зайцева, 2. Або ви також можете задонатити закладу за цим посиланням чи додатково залишити після відвідування кошти на корм.
