Барахольна магія: що цікавого можна знайти на Центральному ринку

Барахолка – це не просто місце, де можна щось купити. Іноді це справжній музей під відкритим небом. Подивитися, покопатися, обрати якусь прикрасу, що зачепила око, або кришталеву вазочку під фрукти, чи рідкісний екземпляр улюбленого твору. Що тільки не знайдеш у цьому магічному світі старих речей. 

Такі локації є і в Запоріжжі – на Центральному та Малому ринках. На перший, Центральний, ми і відправилися однієї сонячної суботи, щоб подивитися самим, показати вам і зібрати пару цікавих історій

Доїхати до однієї з барахолок міста, що розташована на Центральному ринку, можливо з будь-якої точки Запоріжжя. Як то кажуть, що всі дороги йдуть в Рим, а у нас всі дороги йдуть на Центральний ринок. Тож стрибаємо в маршрутку і через пару десятків хвилин ми на місці. 

Ринок зустрічає нас галасом, хапає і втягує у свою круговерть. Купа людей, які кудись біжать з пакетами, маршрутні зазивали кричать “Па праспєкту”, жіночки з собачками і кошенятами чекають на добре серце, вічний столик зі стартовими пакетами під пляжною парасолькою – все це тільки перші метри від зупинки.  

Проходимо пару кроків до стометрівки і звертаємо ліворуч на барахолку. 

Тут справжнє королівство старих, вживаних, унікальних речей. Від антикварних меблів до раритетних книг, вінілових платівок та старих іграшок. 

Неспішно прогулюючись, ухиляючись від покупців, поринаємо все далі і далі в атмосферу барахольної магії та несподівано для себе підходимо до справжньої бібліотеки.   

Привітна жінка, Світлана, з посмішкою запрошує покупців щось придбати, або просто ознайомитися з книгами, трошки почитати. 

Маленька книгарня Світлани – це місце, де можна знайти книги на будь-який смак: від класики до сучасних бестселерів, від української літератури до зарубіжної. 

– Багато постійних клієнтів, але багато поїхало закордон. Раніше були антиквари. Приходили, купували старі книги. Нині цього мало. Зараз здебільшого читають бульварні романи, детектив. У великому попиті українська література, але її дуже мало. Той самий Гоголь друкувався російською, – розказує жінка.

Роздивляємося книжки і слухаємо далі Світлану, розуміємо, що не дарма ми думаємо, що у барахолки є своя магія, бо виявляється, що не тільки класичну літературу можна тут знайти, а і окультну.

– Так, в основному є і духовна література, є і медична література, є психологія, є окультна література, кухня, сад, город. Покупців наразі дуже мало. Якщо раніше було більш-менш, то зараз виживаємо.

Жінка вже на пенсії, але сюди приходить із задоволенням у будь-який день.

Пройшовши пару кроків від кіоску з книгами, відразу натикаємося на строкате море – велика розкладка з іграшками та різними фігурками. Роздивлятися це можна цілий день. 

Продавчиня Наталя раніше працювала на силікатному заводі, а вийшовши на пенсію, вирішила знайти роботу для душі.

– Людина я творча, вишивала завжди хрестиком ікони, потім дерева з бісеру робила. Коли сплела перше дерево, подарувала мамі, а вона каже – знаєш тут не вистачає півника або пташки. Я пройшла всі барахолки в Одесі, бо сама родом звідти. Не знайшла.Чи масштаб не той, чи пташка не така. Зрозуміла, що людям це треба. Як вийшла на пенсію, то вирішила займатися тим, що дійсно мені подобається, – розповідає Наталія.

Якщо у вас є певна ідея, або ви збираєте якусь колекцію, то жінка із задоволення допоможе знайти те, за чим ви прийшли. 

– Такого ще ніде не бачили. Все одно щось трапляється для дорослих. Тут діти віком до 75 років. Вони колупаються, переробляють, перепродають. Наприклад, чоловіку потрібні двері від машини, тому що машинка хороша, а дверей немає, А тут він знаходить цю машинку за копійки. Переробляє та заробляє.

Наталя розповіла, що одного разу йшов чоловік з нічної зміни та бачить, що стоїть гелікоптер, забрав, бо вирішив відремонтувати собі. Дійсно, в кожному з нас є та дитина, яку інколи треба тішити. 

Спілкуючись з продавчинею, роздивляємося іграшки, і в якийсь момент підходить до розкладки дідусь. Виявляється, що він шукає іграшкових павуків або тарганів для свої фотошпалер на дачі. Хто шукає, той завжди знаходить, і це саме той випадок.

– Я думав, що вже не відшукаю якихось нових знахідок та цікавих екземплярів для своєї колекції. Я завжди ретельно підбираю іграшки. Вони в мене висять і на фотошпалерах, і я можу їх десь в саду посадити. Кожен раз, виходячи на вулицю, милуюся своєї колекцією. В мене ще є мета, я хочу знайти особливого павука. Я поки що про нього не розповідаю, щоб не наврочили. 

Дякуємо Наталі за розмову та йдемо далі, проходячи кіоски, розкладки та людей. У кожного з них своя історія, свій шлях. 

Прогулянка барахолкою – це ніби подорож крізь епохи. Тут можна знайти речі з дитинства наших батьків, бабусь, дідусів, речі, які знову можуть принести радість та прикрасити оселю. 

Крім того, барахолка – це можливість подарувати друге життя якійсь салатниці чи філіжанці, тим самим зробивши свій внесок у збереження довкілля. Або ж придбати вʼязані шкарпетки і допомогти цим бабусі, яка намагається заробити додаткову копійчину до пенсії. 

Прогулявшись до кінця, звертаємо назад з думкою, що зайдемо сюди точно ще раз, бо іноді всім потрібно трошки магії, магії барахолки. 

Авторки матеріалу – Анастасія ЗАВОДЮК та Вікторія ШВЕЦЬ